Дощ голками...

Дощ, як сльози - пекуче-болючий,
Стукотить у вікно жухлим листям.
Він скло дряпає - провід колючий,
Щоб у Серце штрикатися вістрям.
Він весь наче - голками, що в тіло,
Мов сто тисяч розрядів із струмів.
Довбе мозок, ще й вкрай сатаніло,
Так, що хочеться впасти від шумів.


Рецензии