Лелек знайдено. Чар вний Буквар

       Довідавшись про таємницю сороки, Чуля зраділа.
«Я перероблю Буквар, і всі дізнаються, яка я розумна, — міркувала дівчина. — Про мене напишуть у газеті й дадуть у нагороду сто тисяч мільйонів льодяників. Я влаштую маскарад, де кожне вибере собі літеру».

       Залишилося розшукати Марійку й викрасти її чарівний Буквар. Знайти двір, де лелеки звили гніздо було не складно, і ось, притиснувшись до дірки в паркані,
Чулінда завмерла в чеканні. Її розбирала цікавість.

       Але в будинку нічого не відбувалось, і дівчина зажурилася. «Може, Марійка пішла на прогулянку, або є інший двір з лелеками?» — подумала вона.

       Це треба було перевірити, і, відсунувши дошку в паркані, Чуля прошмигнула до вікна.

       — Р-р-р, — забурчав чуткий Трезор.

       Довелося втікати. Вискочивши на вулицю, дівчина здерлася на дерево, дістала з кишені великий льодяник і стала спостерігати за хвірткою.

       Але в цей день ніхто не прийшов. Просидівши до темряви, Чуля спустилася з дерева і, похнюпивши голову, попленталася додому. Дівчина зрозуміла, що сьогодні їй прославитися не вдасться.

       Наступний ранок майбутня чарівниця зустріла раніше за всіх і, спотикаючись у напівтемряві, помчала до знайомого паркану.

       «Мусить же ця Марійка колись прокинутися, — міркувала Чулінда, знову видираючись на дерево. — А там подивимося, що робити. Невже я не перехитрю
малого дівчиська?»

       Раптом під її ногою хруснула гілка. Почувши шум, подав голос Трезор. Негайно в будинку спалахнуло світло, і у відчиненому вікні Чуля побачила дівчинку в нічній піжамі. Її кирпатий, посипаний веснянками ніс був не
більший за ґудзичок, а дві кіски, що стирчали по боках, були схожі на мишачі хвостики. Це була Марійка.




       Далі буде:http://www.proza.ru/2014/10/21/602