Маленька Марiйка

       Сьогодні маленька Марійка прокинулася надзвичайно рано. Розбудив неспокійний Трезор. Подивилася в сіріюче небо й задумалася. До початку навчаль-
ного року залишилося два дні, і дівчинкою опанував незрозумілий неспокій. Цікаво, як її зустрінуть нові подружки.

       Вона підійшла до шафи. Помилувалася формою, що висіла на плічках, переглянула вміст ранця. Усе було на місці. Розгорнувши Буквар, почала повільно перегортати сторінки.

       Так уже вийшло, що в дівчинки виявився чарівний Буквар, мешканці якого завдали їй чимало клопотів. Дівчинка згадала, як одного разу літери втекли в ліс,потрапили до чаклунки Зіки і як довелося їх виручати. Згадала «безглузде царство», яким правила хвалькувата літера «Я». І, звичайно ж, згадала гномиків, із якими подружилася в лісі. Від них Марійка дізналася багато цікавого. Завдяки Букварю вона познайомилася з феєю й добрим казкарем. Навіть чаклунку Зіку Марійка згадала без образи. Розповідали, що чаклунка виправилася й перестала чинити злі справи. Цікаво, як їй у казкаря живеться?

      Під час прощання лісові чоловічки відкрили їй таємницю. Вони повідомили, що в перший же день навчання допитливі чарівні літери покинуть її Буквар
і перебіжать до іншої п'ятирічної дівчинки.
       «Як вони поводитимуться в нової господині?» — подумала Марійка.

Перегортаючи сторінки, дівчинка уважно розглядала літери. Зараз їх було строго розставлено по місцях, кожну біля свого малюнка. Марійці здалося, що хвалькувата літера «Я» ледь зсунулася до краю сторінки й підморгнула. Ні, це їй тільки здалося.

       Дівчинка згадала білку, мурашину королеву й мимоволі подумала: «А чи зможу я знову з ними спілкуватися? Тоді я розуміла мову птахів і звірів,
а тепер? Чи зрозумію я гнома, що обіцяв мені знову розповісти казку про ранкову зірку?»

       Гарна була казка. У ній йшлося, що дівчинка Катя,її ровесниця, запропонувала дружбу далекій зірці і що із цього вийшло.

      Марійці також схотілося зустріти таку незвичайну подружку й зробити це негайно. В казці для цього треба було сказати чарівні слова. На своє здивування, Марійка їх згадала.

        Зраділа дівчинка. Не бажаючи відкладати зустріч
із зірочкою, вона рішуче розчинила вікно.




       Далі буде:http://www.proza.ru/2014/10/21/616