Маленька чаклунка та Якалка

       Прибігши додому, Чулінда замкнулась у своїй кімнаті й, тремтячи від нетерпіння, розкрила чарівний Буквар.

       Побачивши світло, літери заворушилися. — Виходьте! — скомандувала Чулінда.

       — А... а... я не хочу, — сказала літера «А».

       — Тебе, А-калко, ніхто не питає, — відповіло дівчисько. — Якщо будеш розумничати, займеш місце наприкінці алфавіту.

       — Помінятися місцями? — стрепенулася літера «Я». — Я згодна.

       — Б-бешкетники! — обурилася літера «Б». —  Б-безсоромні! Поспати не дадуть.

       — А ти, схожа на барана, сиди й не бекай, — парирувала Чуля.

       — Я з Вами згодна, — підтримала її літера «Я».

       — Ви, Якалко — вискочка, — втрутилася літера «В».

       — Ми будемо шуміти, дряпатися й щипатись, але з Букваря не вийдемо, — вигукнули літери, звуки яких називають шиплячими.

       — Пр-равильно! — вирішила літера «Р». — Я забороняю виходити з Буквар-ря.

       Якийсь час Чуля слухала не перебиваючи, потім у неї увірвалося терпіння.

       — Ах ви, базіки! — прокричало дівчисько й так затрясло Буквар, що літери посипалися з нього, начебто горошини із сухого стручка.

       Опинившись на столі, літери озирнулися. Перед ними стояло дівчисько зі збитими коліньми й копицею рудого волосся, що стирчало навсібіч. У куточку її рота стриміла паличка від льодяника.
       — З-здрастуйте! — привіталася літера «З». — Ви хто така й навіщо ми тут?

       — Я — Чулінда, учениця школи чарівних наук, — відповіла майбутня чаклунка, — а ви у мене в гостях.

       — Починаю-ються пригоди, — впевнено сказала літера «Ю».

       — Ми вигадаємо нову граматику й прославимося, — запропонувала Чулінда.

       — Я згодна, — втрутилася літера «Я». — Я хочу сказати...

       — Замовкни! — розсердилися літери. — Тобі слова не давали. Набридло твоє якання.

      — Я не якаю, а пропоную свою дружбу, — сказала остання літера, наближаючись до Чулінди. — Лише з моєю допомогою Ви зможете прославитися.

       — Це добре, — зраділа Чуля. — Ти розумна літера. Продовжуй.

       — Я пропоную піти на галявину розваг, покласти Буквар на чарівну карусель і натиснути кнопку, — сказала літера «Я».

       — Навіщо? — не зрозуміла маленька відьмочка.

       — Карусель закрутиться, і літери розлетяться врізнобіч. З ними розлетиться слава про Ваші подвиги,— закінчила хитра літера.

       — Правильно! — зраділа Чуля. — І я стану найзнаменитішою
на світі.

       Схопивши Буквар, вона вибігла з будинку й помчала до галявини розваг і казок.





       Далі буде:http://www.proza.ru/2014/10/21/718