Потрiбна фея

       У недільному номері газети з'явилося незвичайне повідомлення: «Увага! Потрібна охоронниця Букваря. Оголошується конкурс фей. Довідки телефоном:      7-77-777».

       «Що за конкурс? — здивувалися читачі газети. — Які феї? Навіщо Букварю раптом знадобилася охоронниця? Тут щось не так. Та й телефону такого, напевно, немає. Мабуть, нас розігрує якийсь жартівник».

       Посміялися городяни й зайнялися своїми справами. Нікому навіть на думку не спало зателефонувати.

       Лише дехто знав, що йдеться не про звичайний, а про чарівний Буквар, за допомогою якого здійснювалися великі й малі чудеса. Йому терміново стала потрібна охоронниця.

       Посада була почесна, конкурс не на жарт і, аби брати участь у ньому, злетілися феї з усієї округи. Молоді і старі, гарні й не дуже, всі вони по-
тайки мріяли здобути вищу посаду в чарівному світі й почесне звання «Заслужена фея». Їх усіх поєднували цікавість і щире бажання бути корисними суспільству.

       Зовні вони були схожими на звичайних людей, і сторонній ніколи б не здогадався, що вони належать до касти чарівників.

       Для прийому незвичайних гостей у лісі вибрали барвисту галявину, підстригли прилеглий чагарник, а великі дерева прикрасили паперовими ліхтариками
та гірляндами.

       З настанням темряви розпалили багаття, і конкурсантки вешталися довкола нього, розмовляючи між собою. Вони очікували прибуття Великої Ельфіри —      королеви фей.

       Нарешті червоноголовий дятел щосили забарабанив по сухій корі:
— Тра-та-та-та!

       — Віа-ау-ом-мо! — стрепенулася чергова сойка і неспокійно заметушилась серед вітів. — Увага!

       — Ура! Летить! — закричали навколо, і, в супроводі почесного ескорту кажанів, над верхівками дерев з’явилася велика сіра сова.

       Сівши на розщеплений блискавкою пеньок, вона тричі клацнула дзьобом. Негайно пеньок перетворився на величний трон, а гостя прибрала вигляд поважної
дами з гачкуватим носом і великими виразними очима.
       На ній була білосніжна сукня, завита перука та сяюча корона із золота і самоцвітів.

       — Прливіт! — сказала вона, трохи гаркавлячи. — Сподіваюся, всі знають, хто я така й навіщо вас зібрала?

       — В оголошенні йшлося про якийсь Буквар, — непевно сказала одна          з конкурсанток.

       — Не про якийсь, а про справжній чарівний Буквар, — обурилась Ельфіра.

       — Що тут незрозумілого? Кар-р! — втрутилася велика чорна ворона, що сиділа на суку. — Велика фея говорить про найчарівніший із чарівних Букварів, що існують у чарівному світі.

       — О, Карлушо, і ти тут? — здивувалася королева фей. — Дякую за поміч, але сьогодні я обійдуся без твоїх підказок.

       — Овва! — заперечила Карлуша, — і все ж я знаю більше від інших. Учора фея Мотрона проґавила наш чарівний Буквар.

       — Як проґавила? — здивувалася королева Ельфіра. — Про це мені не доповідали.

       — От я й доповідаю, що вчора наш Буквар викрали. Кар-р! Кар-р! — зловтішно прокаркала ворона.

       — Хто насмілився викрасти чарівний Буквар? — вигукнула королева фей, і в світлі багаття її очі засяяли, наче блискавки. — Наказую негайно знайти
лиходія.

       Здійнявся вітер, у лісі зашуміло й заохало, а з багаття вилетів величезний сніп іскор.

       — Це зробила учениця школи чарівних наук Чулінда нетямуща, — підказала Карлуша.

       «Що? Викрали Буквар? — захвилювалися конкурсантки. — Невже скасують конкурс?»

       Віддавши почту необхідні розпорядження, королева фей піднесла руку, закликаючи до мовчанки.
— Зараз я розповім про чарівний Буквар, — сказала вона, і біля багаття запанувала тиша.

       — Ви знаєте, — почала оповідачка, — у світі людей часто панують беззаконня та несправедливість. Там здатні кривдити навіть дітей. Тому, щоб не
зникли радість і дитячий сміх, у чарівному світі є чарівний Буквар. Зараз він перебуває в маленької Марійки із селища. Але через два дні дівчинка піде
в перший клас, і Буквар перейде до нового власника.

       — Правильно! — підтвердила Карлуша.

       — Чарівні літери можуть залишати книгу в будь-який час, тому з ними постійно щось приключається, — продовжувала Ельфіра. — За минулі два роки
літери двічі залишали своє житло, і потрібні були великі зусилля, щоб повернути їх на місце. Ми, феї,маємо захищати дітей та охороняти чарівний Буквар від злих людей. І ось, щойно ми довідалися: його викрали знову.

       — Викрали! Кар-р! — підтвердила Карлуша.

       — Верховна Рада фей вирішила обрати фею — охоронницю Букваря, — продовжувала Велика Ельфіра. — Хто хоче нею стати, прошу записатись у
моїх помічниць.

       Королева фей змахнула паличкою,і біля багаття з'явилися стіл із табличкою «Приймальна комісія»,два стільці та дві поважні особи, що сиділи на тих  стільцях.

       Наступної миті конкурсантки, розштовхуючи одна одну ліктями, кинулися до заповітного столу.




       Далі буде:http://www.proza.ru/2014/10/21/843