Килина Зубаста

       Акула Килина прокинулася в чудовому настрої. Крізь товщу води помилувалася хмарами, і їй захотілося співати. Або складати вірші. І взагалі, сьогодні їй бажалось чогось незвичайного. Їй схотілося прославитися. З акулами таке іноді трапляється.

       Для початку, почистивши численні зуби, Килина вирішила поснідати.
«Кого б з'їсти, щоб про мене довідалися? — міркувала вона, чатуючи на здобич. — Може, проковтнути пароплав або підводний човен?»

       Помітивши сріблясту ракету і вершницю, що летіла за нею на мітлі, Килина дуже зраділа.
— Оце так удача! — вигукнула зубаста. — Слава мене знаходить сама. Проковтнувши ракету, я стану ракетоносцем, а від вершниці — сховаюся. Пірну, і тільки
мене й бачили. Зате прославлюся на весь світ, — і щодуху помчала вперед.

       Підпливши ближче, Килина вчинила, як досвідчений воротар. Зробивши з розгону стрибок, акула вискочила з води і схопила ракету на льоту. Проковтнувши здобич, вона витріщила здивовані очі.

       — Дякую! Красно дякую! Будь ласка! — крикнула ненажера й поринула в морську безодню.

       Помітивши це, вершниця закричала у відчаї та направила мітлу до берега. «Все загублено, — засмутилася вона. — Бідолашні діти».

       Наступного дня пасажири великого теплохода стали свідками незвичайного поводження білої океанської акули. Показавшись із води, вона покружляла на одному місці і гучно поклацала зубами.

       Глядачі заплескали в долоні.

       Акула розкланялась і подякувала за увагу. Багато хто чув, як вона чітко вимовила: «дякую», «красно дякую» та «будь ласка».
       Потім сталося й зовсім незрозуміле. Набувши вертикального положення, вона заспівала пісеньку:

— Я Акула, я Килина,
Зуби в мене як перлини.
Не спішіть, я дуже прошу,
Йдіть сюди, мої хороші.
Ті, що зліва, ті, що справа,
Ви моя смачненька страва.
Я вас буду їсти ніжно,
Чемно, люблячи, неспішно.

       Ну, це вже занадто. Кому ж хочеться, щоб його з’їли.
Мешканці морських глибин, не чекаючи закінчення куплетів, чкурнули, а пасажири пароплава в паніці поховалися по каютах.

       — Чесне акуляче, я люблю вас дуже, — кричала їм услід голодна, але ввічлива хижачка.

       Лише найхоробріші залишилися на палубі, щоб додивитися виставу.

       Здивований капітан негайно послав радіограму в пароплавство: «У наших широтах з'явилася ввічлива акула Килина тчк Танцює й виспівує пісні тчк Очікую інструкцій тчк».

       Відповідь не змусила себе чекати: «Прямуйте своїм курсом тчк Для дослідження поводження незвичайної акули висилаємо наукову експедицію тчк».

       Негайно ввічливою акулою зацікавилися правителі, кухарі й учені, а газети всього світу роздзвонили термінове повідомлення: «Дресирувальників акули
Килини просять звернутися в Комітет для одержання міжнародної премії».




       Далі буде:http://www.proza.ru/2014/10/21/930