Королева фей Вiкторiя. Прощальний карнавал

             Пішли діти, і галявина спорожніла. Але це тривало недовго. Увечері для учнів школи чарівних наук було дано святковий концерт за участю гномиків і добрих фей. Але спочатку був урок граматики, і маленька Чуля розповідала про жетони ввічливості та закликала однокласників робити гарні вчинки.

       Після концерту Карлуша голосно заплескала крильми й радісно повідомила:
— Кар-р! Кар-р! Кар-р! Починається кар-р-на-вал!

       Королева фей Вікторія змахнула чарівною паличкою, і на галявині спалахнуло веселе багаття, а нічне небо засяяло барвистим феєрверком. Було
дуже весело.

       Ранком у міській газеті з'явилося нове повідомлення: «Всім! Всім! Всім! Хай живе Буквар! Приходьте на галявину казок! Вас очікують веселі конкурси та безкоштовні атракціони!»

       Прочитавши повідомлення, городяни зраділи, а Пузир лопнув од заздрощів. Його великий будинок розсипався, паркан зник, і всі побачили каруселі, сховані від дітей.

       — Так йому й треба, — сказала королева фей Вікторія. — Тепер ніхто не кривдитиме малят.

       На королеві фей був одяг, який відповідав її новому високому становищу: біла сукня, капелюшок із короткою вуаллю та пишна кучерява перука. В руці вона тримала Буквар.

       — Ось і закінчилися пригоди чарівного Букваря, — поглянувши на книжку, сумно мовив старший гном.

       — Вони не закінчилися, — заперечив казкар.

       — Звичайно, не закінчилися, — підтвердила королева фей. — Щороку підростає нове покоління дітей, тому пригоди нашого Букваря не закінчаться
ніколи.

       — Це добре, скр-у-ча-ча-у-ча, — зраділа сорока Стюша. — Хай живуть пригоди! Хай живе Буквар!

       — Кр-расота! Буквар! Кар-р-луша! — підтримала її ворона. — Хай живе Вікторія — королева фей!