Місячні відблиски сяють по хмарах,
Роги задер молодик,
Душі загиблі блукають примарами,
Тихо вгорі.
Ніч вистигає синіючим простором
Зорі висмоктують світ.
Тільки туманом
очей розпорошених
Лишимось ми.
Дме. Листопад оббиває розтерзані
Рештки садів…
Дим розстилається,
духи вечеряють
Листями днів.
Плачеться, дишеться,
смертно колишеться,
Все – у вогні.
Крається серце окраєчком місяця.
В подиху – сніг.
Господи, хай цього світла ще лишиться,
Свічка палає,
душа не розкришиться,
Серце, мов гніт,
хай не зігнеться,
а полум’ям здійметься,
Сяйвом в політ!
Мiсячнi вiдблиски сяють по хмарах...
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214102900783
Свидетельство о публикации №214102900783
Рецензии