Прощання з жовтнем
Сонце сходить з гори,
Ковзається на змерзлій траві
І падає в обійми осені.
Крижини інею
Перетворюються на краплі,
Тіні стають прозорими,
А зорі розчиняються в тумані,
Наче цукор у молоці.
Золоте листя
Сушить на тремких долонях
Кавалки вогкого повітря.
Гнізда мовчать вирієм.
Звук серця відбивається луною
Від величезного каменя ночі
І пісня холодного жовтня
Переходить у режим вібрації
У нагрудній кишені куртки.
А десь поруч
Вітер говорить з осикою
Про ранкове задоволення.
Адже він уже встиг
Попестити груди гір,
Пройтися вузькими ущелинами Карпат
І вдихнути спокусу свободи.
А завтра
Спогад запалить свічку.
01.11.14
© Copyright: Василь Кузан, 2014
Свидетельство о публикации №214110201883
Свидетельство о публикации №214110201883
Рецензии
