Атуальнсiть байронiчного героя в наш час

               
               


                «Крім того, що я декадент, я ще і протилежність декадента»
                Ф. Ніцше

  Занепад всього людства почався з культурою. Виправдовування цьому занепаду є тільки те, що він – лише перехідна ступінь до досконалості. І мета людства – подолати занепад, щоб досягнути ідеалу.
   Для байронічного героя властиве розчарування в суспільстві і світі, настрій «світової скорботи», різкий розлад між героєм та оточенням, щось на кшталт культу надлюдини. Хоча до надлюдини байронічному герою далеко, так як байронічний герой – лише зародок, лише зернина, з якої в майбутньому виросте дерево з розкидистою кроною, гілки якої вказуватимуть шукаючому шлях до ідеалу, до надлюдини.
   Байронічний герой – типовий представник декадента, який спинився на половині свого шляху. Підемо ж ми, сучасні не затьмарені розуми, далі цих декадентів.
   На сьогоднішній день багато таких «байронічних героїв», людей мрійливих, людей, які живуть в страху, людей хворих, чий імунітет не витримав хвороби decadence.
   Істота вилазить з землі, хапаючись за гілки, вилізши, вона не бачить світла і впадає у відчай. Саме гілки, за допомогою яких ця істота покинула чорну землю, затьмарили їй небо, закрили від світла істоту. Що ж є ці гілки? Ці гілки є те маленьке зерно decadence, дерево виросло і пропонує свою хворобливу допомогу, в замін поглинає ясний розсудок істоти. Людина починає бачити всі квіти зла цього світу, жах жере, жах змушує бути сірим, жах не дає змоги думати, так зароджується «байронічний герой», іншим ж словом – decadent.
   Спробуємо ж ми, досконалі декаденти, які пережили етап «байронічного героя», перейти до нашого ідеалу. Ламатимемо ці гілки, без жалю. Звісно, важко вбивати те, що було твоєю опорою певний час, але ідеал потребує залізної впевненості. Коли я кажу «ламати гілки», я маю на увазі саме заперечення власних етичних рамок, тим самим не припиняти ламати себе. Заперечуючи геніальність, підпорядковуємо інстинкти розуму, кажучи про те, що мета людини і людства – долати себе, долати в собі «байронічного героя», в ім’я високого ідеалу, який і стане критерієм добра і зла.