Читати тебе мов книгу,
глибоко вдивляючись тобі в очі,
торкатись твого волосся й кінчиками пальців
розгладжувати замислені зморшки в тебе на чолі,
віддавати тобі всю ніжність,
на яку лише спроможна,
відчувати тебе і твоє тепло,
зводити всі відліки на нулі,
бо ці відліки не потрібні,
адже коли я поруч з тобою,
час перестає існувати.
Знаєш, якщо в світі і є щастя,
то воно тихе та глибоке,
щире та просте,
як твої обійми та ніжні поцілунки.
Де б я не їхала,
щовечроа подумки повертаюсь до тебе.
Чекай на мене, зі Львова чи з Праги...
Так важливо знати, що на тебе чекають.
Обійми — це вже чудовий привід, аби повернутись.
Одеса-Львів
7.11.14
Вірити, що все буде добре.
Міцно стискати тебе в обіймах перед від'їздом,
їхати якнайдалі, аби загубитися та наново розбудувати власну систему координат.
Їхати, але напевне знати, що повернешся.
Читати тебе мов книгу...
© Copyright: Власенко Наталия, 2014
Свидетельство о публикации №214111800172
Свидетельство о публикации №214111800172
Рецензии