Холодність листопадових дощів
Змиває з серця відчаї гарячі.
Дорога, мокрий відблиск ліхтарів
Рахують краплі днів залишок наших.
Проте ідеш, проте ми ще живі,
Немає сенсу болісне чекання.
Колесо долі рушить, скресне лід,
Гори, любове, спалахни останнє!
І лет душі в примарностях ночі,
Пророчі сни, невимовності муки.
Ведуть крізь листопад самотніх днів
Лиш серця спів та ніжні Божі руки.
Холоднiсть листопадових дощiв...
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214111902230
Свидетельство о публикации №214111902230
Рецензии