***

я люблю зиму.
запросто можна усамітнитись. неділями з хати не виходити. серіали. серіали. серіали...
запросто можна взнати: є в тебе друзі чи ні. зимові канікули ж саме для цього і створені. не дзвонять. не дзвонять. не дзвонять.
запросто можна побути малечею. покидатися снігом, повалятися в сугробі. і ніхто скоса дивитися не буде. хоча, ні, буває. заздрять. заздрять. заздрять.
це все - зима. біла і тривожна. багатомінусова і зігріваюча. крижана і загадкова. з приємною кавою і теплими светриками. з матусиними в'язаними шкарпетками і муркотінням під боком. з величезними кучугурами свіжого як той сон снігу та веселими калюжами посеред січня. і це все - моя зима. надвичайно проста пора року.
ваша ж: з насморком і чханням, зі зморщеним обличчям і обвітряними вустами, з причитанням і злісними образами, з холодними ногами і згорбленою від вітру спиною.
ви самі вбачаєте тільки погане, холодне, брудне. не вмієте щасливо жити, милуватись красотами.
пробачте, але ви самі винуваті. а зима - прекрасна.
(скажу по-секрету, як і всі пори року)