Сiм причин аби прочитати Енна. Шлях до себе

Завдяки пасквільному заголовку "Літературний Аборт" в дописі на ФБ Анатолія Власюка купив у книгарні "Є" у провулку Віталія Лисенка книгу Надії Гуменюк "Енна. Дорога до себе". Вірніше, купив не просто тому, що пан Анатолій, мало сказавши про недоліки та чесноти цієї книги, в цілому намалював якусь мало зрозумілу моєму хлопському розуму картину, пов'язано з цією книгою, а тому, що він все таки викликав інтерес до книжкової новинки.

А купую я зазвичай книги невідомих мені українських авторів в такий спосіб: відкриваю навмання книгу десь по середині і читаю кілька абзаців, якщо мова, на мій смак, виглядає гармонійною, купую. Але прочитання цієї книги перевершило мої очікування, тому ділюся своїми враженнями. Ось мої сім причин аби прочитати цю книгу.

1) Книга написана добірною українською. Мова роману легка, але не примітивна. Барвиста і соковита. Скажу відверто, попри свою доступність наш читач масової літератури чи не вперше має щастя долучитися до такого рівня бездоганності у володінні українським словом, яке демонструє Надія Гуменюк.

2) Книга, настільки захоплива, що від неї практично не можна відірватися. Попри багатство сюжетних ліній та кількість персонажів читається напрочуд швидко (я прочитав за три години ці майже 250 сторінок)

3) Надія Гуменюк володіє даром візуалізувати все, що є в книзі: людей, автівки, будівлі, тварин. Ти ніби читаєш роман і одночасно дивишся фільм 3D

4) Текст роману настільки сугестивний, що не можна не переживати за долю головної героїні Ірини-Іриси-Енни та інших героїв роману.

5) Читач має змогу перенестися завдяки письменниці в недалеке минуле нашої країни і познайомитися з монстрами, які чинили несамовиту наругу над особистостями або в грубій формі, як працівники дитбудинків, так і тонкій підступній, як каральна психіатрія, з її концепцією шизофренії, що в'яло протікає. І недаремно прізвище головного негативного героя доктора Сніга майже повторюю прізвище радянського доктора Менґеле професора Снежневского, який проштовхнув концепцію ВТШ для покарання дисидентів в СССР

6) Роман дуже позитивний, гуманістичний, але без пафосу. Книга має терапевтичну дію. Переживання катарсису в кінці роману читачам гарантоване майже стовідсотково.

7) Роман повчальний для письменників-початківців, які хотіли би писати книги для масового літературного ринку. Фактично - це приклад, як написати бестселер для України українською мовою. Саме такі книги можуть і повинні українізувати Україну. Не грубезні томи розкручених, але нуднописних прозаїків-аматорів, не симулякрові випічки літераторів-скороспілок, а саме такі професійно зроблені романи - запорука інтересу українців до української книги, хоч яку б там вони не вважали мову своєю рідною.

P.S.
1. Вітаю видавництво КСД з дуже вдалим проектом і бажаю аби наклад цієї книги зріс хоча би у 10 разів! 4500, заявлених у вихідних даних, як на мою скромну думку, дуже малий для України.

2. Авторці та редакторам хотів би вказати на кілька прикрих суто фактичних помилок у тексті: слово бой-френд в епоху Перестройки ще не увійшло у вжиток.

3. Шана авторці за те, що не зробила грубих помилок у тому, що стосується фармакології, психіатрії та психотерапії.