Мой дом...

УКРАИНА...
Этот стих написан 2014 году...
Не думала, что он вновь станет на столько актуален сегодня, сейчас...


Мой дом сейчас на линии огня.
Над ним летают с двух сторон снаряды.
И выжигают всю округу "грады"
    и каждый залп, как будто бы в меня.

Мой дом...
Которого реально нет.
Его представить даже невозможно!
Но он во мне инъекцией подкожной.
    Из рая в ад пожизненный билет.

Нельзя теперь вернуться в никуда.
Жизнь разделилась враз
.................на до и после.
Нельзя там быть.
............Лишь мысленно.
              И возле.
Когда ж конец безумию? Когда?

Забыться можно только лишь во сне.
Там спрятаться под крону абрикоса.
Там рвать полынь, искупаную в росах
..........и горечь ее чувствовать в себе...

Так хочется заплакать...
И во сне
      на дом свой незаметно оглянуться...
              Но нет его!
          И в ужасе проснуться...
От выстрела, что прямо в сердце мне...

24.11.2014

ххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххххх

Мій дім тепер на лінії вогню.
Над ним літають з всіх боків снаряди
А все навкруг безжально нищать гради!
І жах цей я сльозами не спиню…

Мій дім…
            Його реально вже нема…
Це уявити навіть неможливо!
Але він є в мені… десь там… підшкірно…
І біль у серці душу обніма.

Не повернутись  більше  в рідний дім
Життя розпалось вмить на до і після
Так відчуваємо ми правди гостре вістря…
Але ж ми подумки туди все рівно йдім…

Забутись можна тільки уві сні
Сховатись там під мамину калину
Там відчувати гіркоту полину…
І слухати шум вітру і пісні…

Як хочеться кричати!!! І крізь біль ....
На дім свій непомітно озирнутись ...
Але його нема!
                Й крізь сон здригнутись…
Від пострілу, в якого серце ціль.

20.05.2022р.