Не питайте, чи кохаю я цього чоловіка.
Інколи мені здається, що він скоріше одружений зі своєю роботою, ніж зі мною.
Кохати цього чоловіка – безкінечно складно, та хто обіцяв, що кохати – легко?
Він – моє натхнення й моя щоденна потреба.
Навіть коли я їду, завжди надсилаю листи-листівки, й щоразу пишу теплі меседжі.
Він вибачає мені мої часті відрядження й подорожі,
а я вчуся не ревнувати його до роботи.
Часто ми лягаємо спати в різний час, але разом готуємо сніданок й смакуємо каву. В теплі весняні дні гуляємо Стрийським парком, а взимку на Різдво їдемо до Любляни, в яку обоє закохалися.
Він слухає старий джаз в той час, коли я малюю акварель до вітальні.
На нашій кухні затишно пахне кавою, цинамоном та свіжими квітами.
Цей чоловік ніколи не каже, що кохає мене.
Просто обіймає, цілує ніжно й обіцяє, що все буде добре.
І я йому вірю.
Тішуся всьому тому, що є.
все буде добре
© Copyright: Власенко Наталия, 2014
Свидетельство о публикации №214120300130
Свидетельство о публикации №214120300130
Рецензии