Погаснуть зорі і багряний дим
Із хат здійметься і підіпре небо.
Античні храми бродять по землі,
Являючись красою ранків щедро.
Блакитніє малиновість снігів,
Аж поки відблиск не осліпить очі.
Прогримотять по річці хлопчаки.
Щасливий гавкіт. Потяг прогуркоче.
Мисливці йдуть на лови на вовків
У простори простеленого снігу.
По сторінках неписаних віршів
Душа втіка, заходячись від бігу.
Все це в тобі – натхненно-неможливе,
Бо ти – і звір, і простір, і мисливець.
Морозний ранок
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214120302181
Свидетельство о публикации №214120302181
Рецензии
