Дякувати та радiти

Хаос – брат дій твоїх. Рух уперед – лише омана: твій кожен крок назад тебе веде...
Ти знервований та постійно чимось занепокоєний. У твоїх очах нема задоволення...
І наполегливість безсила. Сенс свій утратила вона. Мета твоя ніби й красива, та результату все нема...

А чи потрібне тобі щось більше? А чи не є ця потреба всього-на-всього жадібністю? Ти порівнюєш себе із кимось, на твій погляд, кращим, вважаючи це стимулом руху вперед, але твої порівняння так схожі на виправдання елементарної заздрості. Зупинися. Спочатку подякуй долі за те, що маєш зараз. Потім подумай, чи є в тебе все необхідне. Упевнений, що є, поки ти ще тут... Просто навчись це помічати та поважати. Так з’явиться радість. Спочатку навчись дякувати та радіти. Потім це подарує тобі спокій. Він дорого коштує, бо відкриває шляхи. Ніяка справа без нього не матиме успіху. Спокій – умова будь-якої перемоги.
Ти маєш їжу, одяг, дах над головою... Варіантів того безліч, а функція та ефект однаковий. «Зручність, ціна, сучасність...» – скажеш ти. Це все відносно... Коли дякуєш за речі та любиш їх, то задовольнятимешся й найменшим. Без любові найзручніші та найдорожчі речі не приноситимуть задоволення, яке можна отримати від користування елементарними, простими, але з любов’ю. Звісно, можна любити й найдорожче. І це правильно. Любов не буває неправильною. Але без любові до найменшого не буде й любові до більшого. Тоді серце буде переповнене незадоволенням, жадібність та заздрістю, що ніколи не даватимуть тобі радості та спокою.
04.12.14