Келихи безсонь
На таці повні – келихи безсонь.
Сонати слів, сліпі котятка щастя…
Кохання неприборканий вогонь,
Колючі циферблати на зап’ястях
І тіні переораних осонь
Відсвічують опалим жовтолистом.
Цілунками торкаючись до скронь,
На шию дня обірваним намистом
Лягає вечір… Набряки повік
Нагадують: вже світу сниться літо,
Лякливий верес, теплий базилік
І серце, що приречене боліти…
Бо ти – не тут. І я – не там…
І оцет – висохлим вустам.
05-06.12.2014
© Copyright: Василь Кузан, 2014
Свидетельство о публикации №214120700696
Свидетельство о публикации №214120700696
Рецензии
