О свободе и зависимости

Сьогодні помізкуємо над свободою та залежністю і чому вони так важливі для кожного з нас, але для початку з’ясуємо, що означає кожне з цих понять. З Вікіпедії дізнаємося: свобода - можливість чинити вибір відповідно до своїх бажань, інтересів і цілей на основі знання об'єктивної дійсності. Залежність – набута гостра потреба здійснювати якісь дії або вживати певні речовини.
Як ви гадаєте, про що саме піде мова? Ні, не про останні події в Україні, не про анексію Криму чи про те, які українці свободолюбні та як їх постійно намагаються підкорити. Це стосується кожної людини як особистості в усі часи.
Уявіть, які ви вразливі, коли абсолютно вільні. Адже коли позбуваєшся певної залежності, то вона ще довго не відпускає тебе, прагне ще раз зламати систему твоїх клітин. Не окуповані землі спокушають, манять своєю незайманістю людське око. Сумнівно, що людина може бути цілковито свобідною, тому мова йде про відносність. Для прикладу візьмемо особу, котра не кохає, й особу, котра кохає. Перша хоча й є вільною від думок про ревнощі, має більше вільного часу, змогу більше приділяти уваги своїй роботі, та на відміну від закоханої людини, її переслідує думка про обтяжливу самотність. Отже, людина є підмножиною кохання. Більше того, сам цього свідомо чи несвідомо прагнеш. Сама сутність людини вимагає покори, бо без цього не можливе її існування. Розумна залежність – це свого роду дисципліна. А її відсутність призводить до деструкції. Навіть сама боротьба за свободу змушує людину відчути себе живою, перетворює її з істоти на особистість. Насамперед ідеться про покору перед часом, який є фундаментом для раціональності.
Люди підвладні часові й з цим не потрібно сперечатися. Він керує нами, ми ж його вважаємо своїм рабом, крутячи хвилинні стрілки. Ми нервово споглядаємо на годинник під час екзамену, нетерпляче чекаємо на першу зарплатню, чекаємо старості, а далі боязко гриземо нігті в очікуванні смерті, яка теж залежна від часу. Час – це не годинник, а бог усіх віків в усіх народах. Не тільки люди йому підвладні, а й тварини, країни, пам’ятки архітектури, словом, усе. Розумієте, всі речі та істоти повинні підкорятися чомусь одному, бо інакше у світі настане хаос. Тому ми поділили час на епохи, століття, роки, дні, години, хвилини та секунди. Взагалі, людина підкоряється декільком поняттям, які протягом її життя то збільшуються, то зменшуються, та від початку і до кінця ліку днів лише часові. Легше вже навчитись літати, ніж визискувати цього бога. Час не любить лінивих і скупих.
Можливо, ви помітили, що я більше приділяю уваги залежності, а не свободі, та це не так. Свобода та залежність існують разом, як чорне й біле, як початок і кінець, як хаос і спокій. Де починається одне, там закінчується інше.