І знову поглядом ми обмінялись,
Мій пристрасний, в твоєму жару брак,
В уяві наші душі поєднались,
В реальності не зробиш це ніяк.
Бо твоє серце покорив вже інший,
Його цілуєш ніжно перед сном,
А я у самоті пишу ці вірші
Вдивляючись у місто за вікном.
А час іде, кохання не зникає,
Ще більше розпалились почуття,
Серце моє спокою вже не знає,
І розум відлітає в небуття.
Хочу щоб мрії всі стали переді мною,
Щоб вічно милуватися тобою.
Сонет 2
© Copyright: Литвинець Микола, 2014
Свидетельство о публикации №214121000196
Свидетельство о публикации №214121000196
Рецензии
