Ще одне спасiння, Божого Творiння!

У невеличкому, красивому курортному містечку,
Ми з жінкою йшли,  смакуючи по одному тістечку.

Було так тепло на душі у сонячний осінній  день,
Від скрипаля, що грав, усівшись на великий пень.

В обличчя придивляючись, відмітили для себе ми,
Хто був самотнім, хто парами  гуляв, а хто з дітьми.

Зовсім молода сім’я, чомусь мені цікавою  здалася
Тому, в той день, «охота смерті» на дитину, не вдалася!

- Дві молоді людини, подружжя років двадцять п’ять,
Дівчинці що швидко бігла,  стали щось кричать.

Вони весь час турботливо за донькою  дивились,
Але від несподіванки і жаху, лиш  за серця схопились!

Повз дівчинки  маленької,  якій ще тільки  років з три,
Йшла зграя  псів, їх більше там було, ніж два чи три.

Дитина, від своїх батьків була нажаль уже далеко,
 І лиш завмерла, зупинившись,- поруч небезпека!

Оскалившись загрозливо, той пес, що з бойових порід,
Стрибнув і  поруч стало  горло та  дівчинки  живіт.

Озлоблена тварюка, цю дитину, загризти помишляла,
Вже бачила що дівчинка завмерши, від страху помирала.

Все інше на  цій  вулиці було в такій глухій тиші,
Що начебто це був не день, а ніч і люду не душі.

До будь кого, від окаменілих на цій вулиці людей,
Було далеко,  і  кожен пожалів, що він не  Прометей?

Мій крик спасіння, з командою як громом під час атаки,
Звільнив дитинку від зубів і лап собаки.

Татусь, що взяв її на руки і витер їй гіркі сльозинки,
Всім видом говорив, що рідніше він немає, жодної людинки.

2006 рік «Мєсєан - 59» це сталося у м. Трускавці