Мiж селами та долями людей

Одна людина їхавши в своєму возі
Узріла гаманець чийсь на дорозі.

Зрадівши цій жіночій знахідці, вона,
Своїх коней до зібрання п’яниць вела.

Ще довго вздовж її  великого   села
Гулянка не аби яка була!

Приїхавши з гульбища, додому вранці,
Побачила дітей поголених як новобранців.

Вони не дочекавшись від неї допомоги,
Лежали вже чекаючи останньої дороги.

А поруч там стояв збентежений сусід,
Він був аж сивий від наставших бід.

Учора, він віддав свій останній гаманець,
Цим дітям, щоб хворобі їх настав кінець.

Але хтось з родини, гаманець цей загубив,
Тим самим, цих дітей «убив!»…

Багато різних випадків в житті бува,
Коли людська байдужість їх дітей вбива.

А інколи,  байдужі  до дітей п’яниці,
Живуть далеко від духовної криниці.

Знайшовши на дорозі «гаманець»,
Подумай, щоб не настав комусь кінець.

Якщо твій родич або друг  п’яниця,
Направ його туди, де є духовна та криниця.

Літературний псевдонім «Мєсєан - 59»    вересень    2013 року