Я точно знаю, ти колись кохав,
І черстве серце билося частіше.
Їй руки в холод грів і міцно обіймав,
І не було на світі двох людей,
Що покохали б більше.
Та плинув час і ти колись прийшов
Додому трошечки раніше...
Вона на ліжку вашому лежить
Голюсінька, і усмішка блищить
На її рідному обличчі.
Ти тихо речі склав, кудись поїхав.
У Польшу, чи в Германію до Ніцше?
Душа розбита, кожна думка - біль.
І вже ніхто не буде жінкою коханою,
Бо зрада тіла - то звичайно,
а зрада люблячого серця - то найгірше.
Зустрілись знов, пройшли роки...
Та з часом біль ставав лише сильніше.
Зелені ясні оченьки вже більше не горять,
І їй давно вже не потрібні почуття, що їх
Ти дарував, наївно думаючи, що можна
Повернути те, що вже було раніше.
Я точно знаю
© Copyright: Харухи Даисэкихан, 2014
Свидетельство о публикации №214121700321
Свидетельство о публикации №214121700321
Рецензии