Думати про тебе

думати про тебе
в проміжках між роботою та балетом,
звертатися до тебе
музикою, меседжами
та теплими думками,
зігрівати тебе
поцілунками та обіймами,
хай і віртуальними,
читати тебе мов книгу,
вдивляючись тобі глибоко в очі,
балансувати, тримаючи на плечах
небесне склепіння,
шукати квартири у Львові,
та все одно залишатись з тобою,
забувати про свята та ялинки,
губитись в днях та місяцях,
виставляти рахунок часу та простору,
які постійно віддаляють мене від тебе,
сердитись на твоє мовчання та байдужість,
подумки ненавидіти тебе,
в серці кохати,
розриватись між «можна» і «хочу»,
плакати від сентиментів,
радіти від твого голосу,
втрачати лік прочитаним книжкам,
писати креативні плани на щодень,
хоч і не завжди до кінця виконуючи їх.
напевно, такі божевільні дні та емоції і називаються життям.
життям з тобою,
чи життям без тебе.
хочеться дякувати всім тим речам,
що з нами трапились,
всім тим теплим моментам,
що були,
можливо – ще будуть,
адже ми завжди чекаємо -
маємо чекати –
на краще.
хочеться не забувати про дрібниці
та маленькі щоденні радощі,
про каву та сніг,
світло ліхтарів
та ранкове сонце,
хочеться не втрачати здатності
помічати дива
та ним радіти.
попри всі проблеми, невідкладні справи
та нестабільні курси валют
хочеться не забувати про тепло,
обіми та кохання.
хочеться просто дякувати тобі – майже як писав Ремарк –
дякувати тобі за те,
що ти є.



A.Z.dedicated