1. Над озером печалi
«Над озером печали»
Автор Владимир Гусев Тульский
по молитве Николая Сербского
У небі темному яскравії зірки, чому так боляче, коли любуюсь вами?
Життя згасає, як старий камiн. Я - дерево, моє корiння засихає...
Зробив добра я мало у житті, тому і плачу, бездоганно тужу.
В дорозi сяють Світа Маяки, я - та краплина, у бруднiй калюжі.
Творець мій орав поле по весні, складав в души поета світлі оди,
де каяття світлило почуття за ті, в минулому грiхом покритi роки.
Ви не сумуйте світліі зірки. Даруйте людям промінi, свiт ніжний.
Життєва хвиля на берег плесне, зникає вільно у пiсках бережних.
О, мiй Творець, я хвиля що зникає, даруй менi свого кохання свiт.
А тугою й печаллю обiймає завжди усіх, добра хто не зробив.
Я бачу, марно все, що я бажав. Благаю, щоб розвiялась печаль.
Ти Боже, вдовам захист дарував, розкриєшь надi мною захисну вуаль.
Вiдкрий, для мене свої чистi далi.
Страждаю я над озером печалі...
Свидетельство о публикации №214121801309