Вiтер вiдлиги
Чого ще чекати від неба, що повне синіми каламутними згустками, яке злітає, клубочиться, зблискуючи клаптями блакиті, золота, багрянцю, щоб раптом знову стати похмурим та темним. Свист вітру у дротах, вітті дерев, калатання шибок, нагадує, що ця провесінь посеред зими нетривка і зрадлива. Дощ, що йшов усю ніч, вилизав сніги та льодяні напливи до самої землі, оголивши озимину, бруд, рештки свят. І тільки церква оддалік стоїть свіжо умита, сяюча. А значить, весь цей гармидер теплої вологої бурі – ознака надії. Щось зрушило в небесах, якийсь тягар відпав на годиннику доль і стрілки завертілися, забрязкотіли. І це може закінчитися чим завгодно, але вже не повернеться до минулого.
© Copyright: Борис Смыковский, 2014
Свидетельство о публикации №214121801901
Свидетельство о публикации №214121801901
Рецензии
