Монотонність пожирає час. Але з ним все по-іншому. Йти вперше так пізно, коли темніє, поставити життя на паузу, і жити іншим життям...
Сонце сідає й висить зовсім низько, листя виблискує золотим кольором, у повітрі повна свобода і непотрібність квапитись додому. Ніхто тут не чекає, а там – все інакше.
Осінь.
День наповнений сонцем, і шерехами опалого листя. Осінні запахи п’янять, як і любов. Колористика полонить очі, твої ж – полонять мої…
18. 10
© Copyright: Мила Славина, 2014
Свидетельство о публикации №214121802108
Свидетельство о публикации №214121802108
Рецензии