Take care of them

ІІІ. -Дівчинко моя, нарешті ти прийшла до тями- усмухнувся Девід (оскільки він був її хлопцем) ..
-Сестричко як ти? Тебе що болить? - питали в один голос Сара і Арчі..
-Я нормально... Але..але бабуся - далі Марта плакала.. і проклинала всіх..
-Марто заспокойся! Рано чи пізно ті нелюди повбивали б всіх..знищили селище. Вони добились свого, хай тепер радіють! А ми.. Ми виживем! Не думай, ми їм це пробачим..вони ще нап'ються своїх же сліз.. Батьки не раділи якби ми змирились з долею! - сказав Арчі.
-Люба моя, Марточко мені також тяжко змиритися з смертю матері і сестрички! Якби я могла.. Ох всіх би придушила- сказала Сара.
-Мартуню, люба моя ми з тобою.. З нами віра в краще майбутнє! Знай від долі не втечеш. - обнявши Марту сказав Девід.
Діти залишились ночувати в закинутій хатинці лісника в лісі.
Ранок.. Першими встали Марта і Деві. Дивні сни переслідували підлітків вночі.
-Деві як спалось?- тихо запитала Марта вийшовши з кімнати, де спали її друзі в маленьку вітальню з каміном. Будинок хоча маленький, закинутий але такий по домашньому теплий.
-Мартусю, добрий ранок! Хоча який він добрий... - сказав Девід розпалюючи камін.
-Деві я хвилююся. Як нам далі жити?- спитала Марта.
-Люба моя, покаже час. Спершу декілька тижнів поживем тут. В хатині затишно, тепло, а головне дощ не капає на голову.
В цей час як-раз проснулись Сара з Арчі..
-Оо закохані вже на ногах- в жарт сказав Арчі.