***

І цей день здавався доволі спокійним і непердбачував ніяких обставин ,лише одним вона горіла тим, щоб вона отримала те, чого бажає її душа .Вона була спокійна ,але з спалахом коли зігрівалась її душа ,її тіло,коли її відчуття досягали температури 220 градусів.Хоча ,а може і навпаки .Вона була спалахом ,але змінювалась в спокіну кішку коли їй було приємно знаходитись в обіймах бажаної людини та отримувати ласку, яка для кішки ніколи не буває зайвою,навіть коли вона спить солодким ,сильним ,наче її улюблений напій ,сном .
-А він ?
-Він?він був людиною ,не котом .
-Та ні.Ну який він ?Які його обійми ?Ну це ж про любов .Бажана людина ,ласка ,відчуття .З таким початком щасливій кінець гарантований ,а можливо з таким початком лише початок гарантований .
-Ехх
Ну ви і нетерпляччі жіночко .Саме таких жінок з кішками не порівнюють .Кішки терплячі тому що їм байдуже .Їм головне отримати любов ,а про все інше вони мовчать навіть якщо ...Та ні їм байдуже .
-Ну ви і хам .Досить з мене .Ви сказали лише декілька фраз,а вони вже мене вивели з себе.Я більше немаю наміру слухати вашу уяву ,те що ви придумали .Те що нереальне ,а лише повертає людей до життя.Залишайтесь щасливо.-роздратовано жінка покинула залу та назавжди забула про звичку читати геніального поета

-Мої читачі ви не повірите але в чомусь вона і подібна до кішки.
Так ось на чому я зупинивсь ?
-Про людину ,про нього.
-Ах так .
Він був індивідуальною особою ,він приглушував будь які свої почуття ,він про них забував ,як забуваються сни.
Одного разу вона йшла спокійною ходою ,хоча в голові лунали "Я немов маленька дитина,що без тебе жити не може."Думки були на шаленій висоті .На мріях .Десь там ,де людям немає місця .Мрії її руйнували ,але тим самим повертали до життя ,бо вона вірила .
-Дівчино!Дівчиноооо!!!-їй кричали ,але вона не чула .-Дівчино,ну зачекайте .Як ваше і'мя?
-Мені не до вас .-холодно промовила кішка(хоча всередині вона горіла ,що привернула його увагу),ну принаймі вона так бажала відповісти .
Йшовши довгою дорогою вона вже мріяла,що він її знайде ,банально подарує букет квітів ,Який у наше покоління вже не визиває бурних емоцій-але вона мріяла.
Вона його обіймає ,легко та холодно ,але він у тисячі раз сильніше ,ніби кохану жінку ,яку не проміняє ні на "що".Вони лежать ,мовчать ,але їй здається приємне мовчання голосніше аніж слова ,але ж тоді вона не знала...Поцілунок ,звичайний ,не подібний ні до чого ,але звичайний.
Настав новий день ,і вона прокинулась як завжди ,без думок що новий день має принести щось хороше (ну принаймі це те що було в неї у голові )
Мобільний телефон,дзвінок ,хто б це міг..
-Так ,я вас слухаю.
-Алло ,привіт .
Не впізнала?
Це я ,Катя ,Катерина..
-Ахах
Ну привіт
Довго я на тебе чекала .Які новини?-вона і не знала що інше казати
- Я приїжджаю .Чекай на мене.
Нарешті вона приїде .Нарешті день пройде без думок ,на вулиці .Хоча б декілька годин .Доки я з кимось я не думаю ,не як раніше .-промовляла з великим бажанням ,вона
Вони зустрілись .Ці посмішки,такі ,але з дивними виразами від холоду .Вони вдихали тютюновий дим та розмовляли про своє,про жіноче ,хоча були дівчатами II рангу з вітром в голові.Розповідали про те що з ним відбувалась за цей тиждень чи два.Але в основному вона говорила про свої бажання ,вона не любила балачки про минуле.Вона любила про живе.Вона говорила що хоче обіймів ,поцілунків ,які б зігрили її.Але б про які б вона забула ну тобто щоб було все як завжди .Але вона потребувала цього тепла ,як кішка яку забувають погудувати.
Незабаром приїхав Паша.Напевно ,кохана людина Каті.Він був не сам .Друг.Його друг.
Вони були веселі .Він веселий, але сумний .Він багато розповідав,що сталось з ним .Розповідав короткими реченями аби виговоритись ,але так щоб потім його не жаліли .Вона його розуміла.Вона була з тих які відчувають ,які розуміють .Буде ,будь що зрозуміє.Але він не знав .Він розумний ,але багато чого не знає .
Ми сміялись ,жартували ,вона вела себе як людина,яка думає-вела вона себе жахливо ,вела себе ,як закохана.
вона з усім погоджувалась ,тому що майже нічого не слухала,але розуміла.Вона думала,відповідала на прості питання так як ніколи не відповідала і з вигляду була звичайною хто не дасть сумувати .Думала,скільки ж треба прийняти щоб так жити.Щоб впоратись з цим нікчемним життям .Словом вона думала,але намагалася забути про все .
Якимось дивним чином вони опинились у неї вдома .На чай з кавою ,де були батьки .Зачинившись і її кімнаті дізнаватись про друга було у звичку (але про нього ми не говорили).Ми пили зелений чай,на її здивування всі обрали саме зелений чай ,він був її улюблений ,для неї це багато значило .Хоча вони не були всі так повязані ,навіть з Катею ,для неї це було ніби круг людей з якими приємно спілкуватись .
Але була несподіванка .Це Паша ,до якого вона відносилась нейтрально ,а він до неї з ненавистю .Саме від нього вона дізналась свою таємницю про яку вона так боялась щоб хтось про неї дізнався .Але такі вони люди...Вона це знала .Але вона не знала на що пішла .Вона жила за правилом ,робити божевільні речі,вона кайфувала від божевільних точніше від образу божевільних який створила у себе в голові .Так от ,в усьому вона шукала лише відчуття,вона хотіла загубити страх,не боятись не про що ,йти на саме ризикованіше .Вона це робила і ніколи не шкодувала.Саме так вона читала там писали що саме так  треба жити ,а не руйнувати своє життя а на старості років згадати що не було сенсу жити .Але як завжди було алеее...їй тоду було 16 ,але любила 15 .Саме тоді з нею відбувались найрізноманітніші історії,що інколи її лякає що може бути у майбутньому якщо таке робиться у підлітків у 15 .Як ?Ну як???Ну як тоді живуть у 20,21,22....?
(Зачепила мене її таємниця,я тоді зразу зрозумів про що йде мова ,та не зовсім)
Фільм ,вони ,чоловіки ,вибирали фільм ,а нам було все одно .Їй відчуття.Що буде .
Це торкання .
Вони реготали.З Катерини.Їй лоскотнооо.ЇЙ ЛОСКОТНО!!!Для неї це було не зрозуміло .Торкання це відчуття ,лоскотно це терпіння.
Шия .Волоси.Руки.Вухо.
Неймовірно.
Вона не лише насолоджувалась .Вона знала.Вона знала хто його навчив так,або де так навчилась вона ....і танцювати вальс на крищі під дощем .
Він то не знав .Вона його знає.Вона розуміє може не на 100% ,може десь на 40-50% ,але розуміла не знаючи хто він.
Вона дізналась що він пише.Вона була не-посправжньому щаслива.
Поцілунок.Вона знала що він буде .Вона знала що він хоче її поцілувати за секунди 3 до нього.
Було добре .Вона сказала що кайфує.А було враження що він рахує її невдачі .А була помилка в тому ,що вона говорила ,коли слова були ні до чого.
Він вважав її дурною.Хоча ніколи і нікому не скаже ні про одну дівчину такого .Але він теж вмів думати .Вона це відчувала.
Він був з тих ,кому не потрібні серйозні відносини ,навіть якщо б він тоді б відчував нереальні емоції і відчуття .В той чи цей період часу він був поетом .Письмеником.А їм це ні до чого.
Вони засинали .А вона знову думала "Що далі?".Я ж йому не потрібна ,але в той момент він обіймав її так як обіймають коханих.Вона не знала що відбувається .Лише  здогадувалась ,що завтра всього цього не буде .Але тоді думки покидали її.Але ж вона знала ,що так було завжди.Отримувати те ,чого хочеш і забувати майже назавжди і нічого не потребувати.Це було так ,як жила вона.
Ранок.
Легке пробудження і знову його сон .
Настрій огидний ,ніби купити те що мріяв так мати ,так цінив ,за таку дешеву ціну .
Він йшов і ми прощались як незнайомці.
"Бувай .Коли побачимось ,тоді і побачимось"
Даааа,це була вибухівка .
Сльози лише тримались на очах.
Здається вона відчула ,що закохалась ,але ж блін
Вона знала що таке кохати .

Ні напевне це не те.Це напевно образа.
Вона не розуміла що це за щастя та що це за горе.
Йшли дні.Вона все трішки забувала про нього .І не хотіла щоб він опинивсь у її житті .Адже тримати людину яка тебе не кохає теж було у її давніх правилах ,які зараз майже не стосуються її .
Вона була наївною,або це він наскільки робавив свою ніжність ,що вів себе ніби закоханий ,адже на той час мовчання про яке вона думала що вона дорожче слів ,це називалось по - простому не знати про що говорити .
-А обійми?-крик із залу
-Хах
А ви слухаєте .Приємно.
Обійми .Обійми були для тієї людини яку він кохав по-справжньому .Ну не зовсім .Обійми були для тієї якої не вистачало поряд.
Він був письмеником ,який писав про дівчат ,які вони ,ніби колекціонер .Але її в ньому це не лякало .
Прочитавши всі його витвори ,вона розуміла наскільки він ...
Він покидав ,але писав що любить .
Хмм
Чи не цікаво ?Так?
Чи можливо це так, яркість книжці подарувати.
Але він був невимовно радий зустрічі на вулиці ,коли він зрозумів вона не та ,вона та що буде берегти вірність.Він був щасливий що вона подарувала багато років щасливого сімейного життя.Я втрачав глузд від сили цієї любові.І справді вона мене розуміла ,як ніхто інший,але вона завжди мовчала ,тому що знала що кохає .А закохані говорять не те що насправді відчувають  ,вона боялась що я втрачу до неї інтерес .Але таких не забувають .Вона є кішкою .Терпеливою.Але з часом ,з роками ,з новими клопотами ми втрачаємо себе в юності .
-Не зрозуміло.Невже головний герой це ви та ваша минула кохана?-здивування в голосі ,воно полонило усіх
-Хахах
Старий поет сміявся від щастя .
Вона не минула ,вона у моєму житті назавжди.
В зал війшла жінка з сльозами на обличчі,і з такою пристрастю поцілувала чоловіка ,що можна лише заздрити.
Вона була терпеливою.Вона пережила книжку спочатку.Вона завжди приземлялась на чотири лапи ,адже робила помилки ,але ніколи не жаліла про них (як у минулому )адже ці помилки робили її кохання сильнішим.
P.S Про цю книгу ніхто не дізнається .Сьогодні лише 2 день,після знайомства .Вже краще.А завтра ще краще.Я лише отримала ніжність ,а не віддала себе у полон.
Звичайно хочу щоб він прийшов до мене ,але сьогодні лише 2 день .Минеться .