Пройшли неначе в мареві роки життя
Для кого чи для чого - я не знаю.
Щаслива мить не знайде вороття,
Не знайде, то хоч її згадаю...
І все було завжди таке чуже,
Навіть те, що було найрідніше.
Забери з життя мого усе!
Воно ж-бо не потрібне мені більше.
Усе, що можеш просто забери,
Бо я не вмію цим користуватись!
Можливо, ти зможеш ще щастя знайти,
А я зможу ним лише погратись...
Було життя, та не моє було.
Моє ще десь з народження забрали,
Воно в когось щасливеє було -
Його комусь щасливому віддали...
Назад вже не чекатиму ніколи!
І слід за ним не буду я ходити...
Я відрікаюсь від своєї долі!
Хай йде до того, хто ще хоче жити...
Життя
© Copyright: Миэль Адо, 2014
Свидетельство о публикации №214122502113
Свидетельство о публикации №214122502113
Рецензии
