Накрили кришкою, забили цвяхи
Спустили в яму на брудних мотузках
Блищала на твоїм будинку бляха
Зараз не блищить вже так
Заплаче хатка гарна, білобока
Літнім дощем, що ти любив
На паркані перепочить сяде сорока
А на даху – лелека гніздо звив
Трава зросла вже більш ніж по коліна
Самотній пес у буді ще чека
В хліву давно подохла вся скотина
Тебе як не було так і нема
Не прийдуть діти, щоб ділити хату
Хоча заради цього ти б навіть воскрес
«Немає й не було в них тата»
Колись ти так сказав й назавжди щез…
Тато
© Copyright: Миэль Адо, 2014
Свидетельство о публикации №214122502118
Свидетельство о публикации №214122502118
Рецензии