4. Про сонечко

                Поэтический перевод      
                http://www.stihi.ru/2013/06/23/2827
                «Над озером печали»
                Автор Владимир Гусев Тульский
                по молитвам Святителя Николая Сербского 

     Дивіться, люди, сонечко зiйшло,
     І нам дарує променями cвiтло,
     Так на душі i тепло, і спокійно,
     То начеб-то воно нам душі гріє.
     Дивіться, люди, сонечко встає!

     У ньому заздрощів, печалі ...вiк не має. Ми й вчора його промені стрічали - завжди чарує нас його ясне чоло!
Відразу все стає  гарнішим, cвiтлим, нас обiймають промiнi привiтно! Воно не хоче знати, що є бруд та зло, але якби воно, за хмарами спало, або як людi  ще й скупим було?

     Блукали б ми  в суцільноi пітьмi! Якщо ж бо, раптом, стало, як  кати,  та мало б ще людські жорстокі  звички? Кривавий ранок все б живе лякав, нiхто  у  свiтi радостi не знав.
Якщо би до вподоби йому лестощі були, коли б воно i заздрити ще вміло , напевне, воно б вже позеленіло, дізнавшися, що є яскравіши зірки - усе,б понищили радiацийнi промені! Воно б потьмяніло, та почорніло i на очах би наших постаріло.

     Нам сонечко даровано Творцем! Воно нам не нагадує про зло. Ще  стiльки робимо Землі ми шкоди - воно б вже знищило країни, i народи! Воно же дивуясь на безчинства ті, не почорніє з гніву - ніколи. Воно  так само нам яскраво сяє, i темрявoй народи не карає. I гнiватися сонечко не вміє, від страху не тремтить, не червонiє, що творимо безумства знову ми. Так славно що ми сонце здобули.

    Воно дає життя, та завжди гоже. Як добре, те що сонечко не схоже на  бестурботних жителів землі - що залишають руйнiвнi слiди!

    Нам кажуть, згаснути ще Сонце може,  не попусти, не залишай нас БОЖЕ! Хай  сяэ  Сонце! Щедрить зiрка та, доки чекаємо Судного Дня. Нехай зiгрiє серце нам надiя, що Ти даруєш душам Воскресiння! Так славно – нам даровано воно - щоб Святе Слово по життю вело! Бажаю Тебе чистою душею зустріти,  щоб у чудовому Твоєму Світі жити. Творець, не залишай мене в пiтьмi!