Ос нн роздуми Осенние раздумья

       Мені палати на вогнищі Осені
       За крамолу й свавілля слів.
                Михайло Болдирев
                proza/ru/2014/10/16/1997      
Осінь чарівниця...
Так, бува, насниться,
Наче в обрій за птахами
Я лечу понад полями,
   Плаєм, луками, горами,
   Над дзеркальними річками,
   Де ліса волого віють,
   Золотії пломеніють.

Вільно дихати мені,
А прокинусь - ті ж ваги,
Ті ж турботи, ті ж паркани,
Незлікованії рани.
   Від землі не відірватись,
   Чи то спить в сніговій ваті,
   Чи то градом розім"ята,
   Спекой сонця розіп"ята.

Я по щирості скажу,
Адже правди не сховати:
Тут життя-буття моє,
Ця земля для мене - свята!

   Як мости над моєю Фонтанкою,
   Як платанова стрийська алея,
   І Будинок Поета над морем,
   І ті кручІ, що знають
                пророцтво Святого Андрія!


              Листопад 2014 - січень 2015





   Осенние раздумья

            Мне гореть на костре твоем, Осень,
            За крамолу речей и за вольницу слов.
                Михаил Болдырев
                proza.ru/2014/10/16/1997

Волшебница Осень...
Бывает, приснится,
Как будто бы к звездам
Лечу я, как птица.
   Лечу над лугами,
   Над речкой зеркальной,
   Леса веют влагой
   В осеннем сиянье.

И вольно мне дышится
В светлом просторе...
Но вот просыпаюсь -
Все те же заборы,
    Все те же заботы,
    Все те же овраги,
    Все те же запреты,
    И листья опали...

Ну что ж, от земли
Нам не оторваться,
Пускай она спит себе
В снежных объятьях,
    Пусть градом разбита,
    Пусть солнцем распята,
    На этой земле я живу,
    Для меня она - свята!

Как мосты над моею Фонтанкой,
И как в Стрийском платанов аллея,
Как Поэзии дом в Коктебеле
И холмы, что пророчество знают
                Святого Андрея!

           ноябрь 2014 - январь 2015