6. Печера

                Продолжение перевода поєми
                http://www.stihi.ru/2013/06/23/2827
                "Над озером печали" стихотворное переложение
                молитвы Святителя Николая Сербского
                автор Владимир Гусев Тульский
 
    Як до життя вгамую свою спрагу? Я, сповнений духовної вiдваги,  шляхи  пiзнати Господа шукав. Безоднi дум  для себе вiдкривав. У пошуках тяглися сiри днi...  Одного разу я знайшов печери двi, там вгамував я запити свої. До однієї увiйшов, де мiсяц обiтає, вiн у пiтьмi, краплиной блiдой тане. В печерi людськi натовпи  блукали. Там лаялись, смiялись, та ридали – як той зразок  - у головi думки, вони нiколи спокою не мали.

    Та метушня, була така  життєва, яка буває - зовсiм повсякденна. Богато шума, сльоз гiрких, та cмiху i радощiв вiд малого успiху. В печеру iншу увiйшов - все навпаки. В замрiяной тиши вселився дух святий, був з ним i я. Там, крізь вузьке віконце, до мене протягнувся промінь сонця. О скелi терлось хвиля – кошеня, життєвий шум у тиши той – зникав.

    Я зрозумiв,  шум - всьому перешкода, вiд нього к Iстинi  не маємо ми ходу.
Молився я в печері  днів багато, щоби у тишу нутряну потрапить, там залишитися я мрiяв назавжди, щоб темрява не крала cвiтлi днi.

    Коли шум в разумi стає не чутним, лунає глас Творца чудовим  звуком.
Я став байдужим до спокус, та  болi, душа  пирнала в Джерело Любовi!
Там почутя мiрське потрібно не було, причарувало чисте джерело. Не вiдчуваю - серце, б’ється рiвно. Не трощать мені душу на частини, гнів, наклеп, iнши темнi почутя - так захопило мене каяття.

    Вiд проклятої вiддаляюсь влади, у Свiтi Icтини – души отрада. Та що менi зробити може чутка, якщо нiколи не корюся смутку, в своiй душi каміння гніву не тягаю. Моя душа спокійна бути має! Не перешкода  менi почуття, я не лякаюсь вже людського зла! Вона завжди спокійна i cвiтла, в душі панує сонце – а не мicяць, воно менi мої шляхи освiтить!

    Але буває час, слабким себе я вiдчуваю, у грудях, наче щось перекриває.
    Благаю я до тебе ночи, днi - Скорiше, Боже в душу увійди! Душа моя як келія та мала, вона печеру у собi сховала: де світло , спокій, мудра тиша. Коханням та Надієй Вiра надихаэ, та Дух Святий ii не покидаэ.
Мiй щедрий Боже! Вже Твоя вона!