По темній блакиті,
в згасаючім світлі,
Спочатку, як сніп золотий,
А потім рожевий,
багряно-величний
Архангел
по небу летів.
Стихаючі вигуки,
гомін вечірній
Сплітались в урочистий гімн.
По серцю тривожнім
стелилися рівно
Просвітленість,
тиша, як дзвін.
І ти зачаровано в небо дивилася…
І зіронька перша на світ народилася…
Чогось сумувала.
Літати хотілося,
Мій ангел вечірній, тобі.
По темнiй блакитi...
© Copyright: Борис Смыковский, 2015
Свидетельство о публикации №215010701084
Свидетельство о публикации №215010701084
Рецензии
