На вушко подмухай чуттєво,
Та й прошепочи откровення,
Щоб я знов відчула миттєво
Нового творіння натхнення.
Щоб я знов бажала вплітати
У коси стрічки рифмування,
Та мала б, як мак розквітати,
У Серці твоєму з Коханням.
За вушко вкуси ледве-ледве,
Та й нашепочи лиш зітхання,
Щоб в очах з'явилося темне,
Густе, як смак меду, жадання.
Аби знов хотілось любитись:
Шалено...нестямно...порочно.
І в пестощах мов загубитись,
Лишившись удвох серед ночі...
НАШЕпочи... В нОЧI
© Copyright: Иньфинити Любви, 2015
Свидетельство о публикации №215011001210
Свидетельство о публикации №215011001210
Рецензии