Вмирають герої, не доживши свята,
Навіки заплющують очі свої.
Загинули в битві кровавій, заклятій,
За Мати -Вітчизну у землю лягли.
Жалобою туга над зЕмлею лине,
Жіночії сльози, без батька дитя.
То хто ж його навчить, підломлені крила,
І Віра у Розум іде в забуття.
Над стЕпами хмари, палають будови,
Та плачу людського незміряна жаль.
Кому це потрібно? Спрямована мова
Проймає до серця, нестримна печаль.
Коли вже злодії від влади спочинуть,
Розбурхане море вгамує вали.
Навіщо батьки із малятками гинуть,
Навіщо цей розбрат брати почали?
Збирайтесь в спільноту, не втратив хто розум,
Долайте препони жагою життя.
Величне майбутнє стоїть на порозі,
Імперії гинуть, вже час каяття.
Умирают... укр. яз
© Copyright: Леонид Яровой, 2015
Свидетельство о публикации №215011401626
Свидетельство о публикации №215011401626
Рецензии