І знову вітром сіється у очі
Сріблисте сяйво сонця теплих зим.
Світ міниться, а ми того не хочем,
Життя б усе прожити молодим.
А дні мигтять,
дорога лине далі,
Без гадки, сліду, що і де згубив,
І знову вечір з присмаком печалі,
А поряд хтось вмирає молодим.
Чекаємо, стискаючись від жалю.
Згадати всіх,
та сльози стелять дим
Сріблястого веселкового сяйва,
Вертаючи до всіх, кого любив.
I знову вiтром сieться у очi...
© Copyright: Борис Смыковский, 2015
Свидетельство о публикации №215011600522
Свидетельство о публикации №215011600522
Рецензии