По лісу іде фея зими,
що бачить лісові казки:
у інеї мереживному на гілках,
у вітрі, що гуде у верхах.
Порипує веселий сніг,
для феї падає з гілок до ніг,
чарівність ніч зимова додає
тій казці, що вже настає.
Під помахом легеньких крил
крутився сніг, вітер затих,
тепер - безвітряна зима,
навколо снігова її краса.
Навколо - кришталевий лід,
ялини зберігають сніг,
край стовбурів – сухий листок,
що загубився, без вітру замовк.
Удалині - озер кришталь,
стріли осоки морозець дістав,
під кригою ставок увесь,
під світлом місячним завмер.
І тільки сосенки старі
дрімали у самій гущавині,
а срібний місяць промінець кидав,
прозору тінь за ялинками клав.
Сріблом осяяна зимова ніч
фею вела по лісовому килимку,
по стежці фея в глушину піде,
тепло в хатині і ще сон знайде.
Фотографія із інтернету.
01.2015.
По лесу идёт фея зимы
© Copyright: Светлана Борщ, 2015
Свидетельство о публикации №215011701455
Свидетельство о публикации №215011701455
Рецензии