Він вже не знав чи плине, чи іде,
Криваве поле під ногами застеляло
Майбутнє і минуле злилися в одне,
В єдине вічне, що усіх чекало.
На полі тім колись він і поліг,
А Мати Права сльози проливала
За одного з синів, він переміг,
Хоч і поглинула його глибинна Нава.
Він підійшов до тіла, до свого,
Не марило вже більше теє тіло,
Обличчя біле, що те полотно,
На ранок духи інеєм укрили.
Вже не болять цілунки від мечів,
А серце не жадає тої волі,
Тепер він вдома, тепер він не один,
І вже не буде іграшкою долі.
Bellator
© Copyright: Мио Ми, 2015
Свидетельство о публикации №215012201668
Свидетельство о публикации №215012201668
Рецензии