Особливий лист для особливо людини

 
Привіт, мій нездійсненний і чийсь законний. Я так давно не писала тобі листів... Знаю, ти їх не читаєш, але так хочеться вірити, що одного з них ти, колись таки, прочитаєш... Ти не повіриш, але я, все-ще, зберігаю твій чай з надією на те, що ти колись-таки, ми випє'мо його разом. Я вже навіть купила новий сервіз для особливого чаю з особливою людиною... Показати повністю..
Хоча говорять, що люди не змінюються, але ти не такий, яким був. Або ж я краще тебе дізналася, або ж ти сам дозволив це зробити. Ти постійно мене дивуєш (приємно, звісно) і від того ще важче... важче розуміти і тебе, і себе.
Я не можу тебе зрозуміти до кінця, але точно знаю, що ти той, про кого в своєму оповіданні колись писала львівська письменниця Надійка Гербіш...
У нас з тобою незвичайні розмови. Ти ніколи не пишеш мені "привіт", та я не вважаю це недоліком. Просто забуваю про цю дрібничку, знаходжу їй виправдання... Думаю, саме так можна зрозуміти, що таке кохання. Ще однією твоєю особливістю є те, що ти ніколи не завершуєш наші розмови, спілкування завжди завершується моїми фразами. Та не останнього разу. Твоє "завжди будь-ласка"... я тиждень не могла спокійно спати. Це вперше, коли ти щось відповів на моє "дякую". Зізнаюсь тобі в дечому - ти єдиний, з ким я можу заговорити першою чи написати. Для інших - я цього не люблю.
Ти особливий мій друг... не друг... Знаєш, я так і не змогла викинути ромашки, подаровані тобою. Вони й досі нагадують про день, коли все було так добре і зроуміло. Це таке приємне відчуття - знати, що десь там, у місті В є хтось, хто більше, ніж друг. Ні, не коханий, це щось набагато більше. Ти єдиний, з ким хочеться читати "Теплі історії до кави". Дивно, правда ж?
... історії до кави з тим, хто жити не може без чаю.
Ти запитаєш, чого я хочу?... Я ніколи й нічого в тебе не просила, і зараз не хочу, але... Хочу, щоб цього року все було так, як в "Еволюційних замальовках до кавової гущі" (перший абзац, запис, що зроблений 14 травня). Я знаю, якщо ти читатимеш цього листа, то, обов'язково, посміхнешся кутиками губ і, з цікавості, почнеш шукати той запис, (принаймні, я маю таку надію).
Ти перший, кому я пишу листи, і ти останній. Ні з ким не хочеться ділити це приємне відчуття листування...
Це не просто лист - це реквієм по ТОБІ.
Дата. Підпис. Кінець.