Третьяков А. Дмитровская волость

Третьяков А. Дмитровская волость. Страницы истории: взгляд через века // Колективні лани.-1989.-18 ноября.

От редактора

Подборка материалов по истории села Дмитровки была бы неполной, если бы я не включил в неё статью краеведа Александра Третьякова. В ней рассказывается, как образовалась и развивалась Дмитровская волость до 1917 года. Следует отметить, что Дмитровская волость существовала некоторое время и после 1917 года. Волости и уезды в Украинской Социалистической Советской Республике  были ликвидированы в 1923 году, вместо них появились сельсоветы, районы, округа. В 1920 году в состав Дмитровской волости входили только сёла Дмитровка, Шевченково и Луначарское (до 1918 года это село называлось Ивановка, еще ранее - Николаевское).

Александр Пругло 


Как и многие поселения Бердянского уезда, село Дмитровка началось в 1861 году, когда его оставили ногайцы (они переехали в Турцию). Большая часть домиков села была развалена. Только сад площадью 12 десятин у реки Кильтичии и редкие животные и птицы встречали переселенцев из Курской, Воронежской, Полтавской, Чернигивськой губерний. Сначала новоселы новое место свое го проживания, носившее название Юртамгал, назвали Покровкой, затем - Дмитровкой.

Новоприбывшим правительство выделило от 8 до 9 десятин на душу. Но население прибывало еще и еще, наделы начали уменьшаться, и в 1912 году они не превышали более 2 десятин на мужскую душу. Нередко участки находились в разных местах, от чего затруднялась и обработка их, уменьшалась урожайность. Но даже такой мизерный участок земли крестьяне не всегда умели обработать как следует. Подтверждением этого может быть письмо жителя Бердянского, уезда И. Т. Сопина: «Как быть? ... Земли с каждым годом становится меньше, земля дорожает, с лучшей обработкой не знакомы, семян хороших взять неоткуда. Как лучше обрабатывать землю не знаю, да и учиться не у кого. С другими отраслями сельского хозяйства не знаком. Кредитов нет. И кто может помочь нам, труженикам, выйти из этого опасного и неумолимого положения? ».

Бедность и трудности переселенцев усилил и большой неурожай хлебов и трав в 1862 году. Чтобы облегчить участь переселенцев, правительство выделило им по одной мере хлеба на душу в месяц. Тяжело отразилась на людях и лихорадка, которая распространялась в селах, расположенных вдоль рек. Не мизерной помощью правительства существовали новоприбывшие, а тяжелым и упорным трудом. Незаменимыми, лучшими помощниками были в их жизни лошади и коровы.

С первого же года поселения в Дмитровке было волостное управление. Кроме Дмитровки, в волость вошли села Новопавловка, Лозановка (Партизаны), Нововасильевка и Новотроицкое. В таком составе волость действовала до 1893 года, а с тех пор увеличилась за счет присоединения к ней Борисовки, Николаевского (Луначарское), Троян, тогда же из волости отделилось село Нозотроицкое, а село Новопавловка превратилось в самостоятельную волость.

Первым земским начальником Дмитровской волости был М. И. Чепега, затем Е. Г. Гвоздиков, а с 1898 года И. П. Дувин. В Дмитровке находилась амбулатория, где работали земский врач и акушерка. Здесь же были расположены земская почтовая станция, волостной суд, сберегательная касса, церковь, школа, лавки. Зерно поселян перерабатывали на муку 10 ветряков, а также паровая мельница, где перерабатывалось до 180000 пудов зерна в год.

Интересно, что в Дмитровке, кроме одной казенной винной лавки, не было ни трактиров, ни пивнушок. Они были запрещены по просьбе местного сельского общества. Для закупщиков зерна на базарной площади были расположены пять конторок.

На 1 января 1911 года в Дмитровке в 560 дворах проживало 2106 мужчин и 1942 женщины. Был в этом селе и пожарный обоз. Но, несмотря на это, в 1896- 1905 годах в Дмитровке зарегистрировано 22 пожара, в которых пострадал 41 здание.

Волости принадлежало 35601 десятина надельных земель. Полями волости проходили почтовые дороги, которые соединяли Бердянск, Ногайск, Мелитополь и Мариуполь.

В летописи Дмитровской волости значится и день 1 ноября 1909, когда царь принимал в Ливадии делегацию от всей Таврической губернии. В составе делегации принимал участие и крестьянин из села Дмитровка П. И. Шаповалов. Царь распорядился считать прибывших гостями его величества, и расходы, связанные с пребыванием их, отнести за счет императорского двора.

Жители Дмитровской волости не только умели работать, торговать на рынках, развлекаться. Они были горячими патриотами своей Родины. Во время войны России с Японией во многих поселениях волости изготавливали вещи для фронта, в том числе и белье. Его направляли через Бердянское отделение Красного Креста туда, где насмерть стояли их соотечественники. Жертвовали крестьяне хлеб, сало. Кроме того, из своих сбережений волость отправила более 3,5 тысячи рублей.

В предреволюционное время в Бердянском уезде существовало правления союза земских служащих. Целью союза было пропагандировать свободу совести, личности, собраний, забастовок и тому подобное. Союз возглавил врач И. Л. Пельков из Дмитровки. В союз приглашались учителя, врачи, фельшеры. 26 апреля 1904 дмитровский волостной старшина доносил приставу первого стана Бердянского уезда: «... после проезда земской почты в волостное правление в возбужденном состоянии с письмом в руках явился учитель земской школы Т. Г. Андреев ... просил меня письмо срочно уничтожить, потому что оно имеет политический характер и озаглавлено «война против войны», и что оно направлено против правительства ».
Вот такие короткие фрагменты образования Дмитровского волости.

А. ТРЕТЬЯКОВ, краевед


Украинский текст оригинала:



Третьяков О. Дмитрівська волость. Сторінки історії: погляд через століття// Колективні лани.-1989.-18 листопада.


Як і багато  поселень Бердянського повіту, село Дмитрівка почалося у 1861 році, коли його залишили ногайці (вони переїхали до Туреччини). Більша частина хатинок села була розвалена. Тільки сад площею 12 десятин біля річки Кільтичії та рідкі тварини і птахи зустрічали переселенців з Курської, Воронезької, Полтавської, .Чернігівської губерній. Спочатку новосели нове місце сво го проживання, що носило назву Юртамгал, назвали Покровкою, затим — Дмитрівкою.

Новоприбулим уряд виділив від 8 до 9 десятин на душу. Але населення прибувало ще й ще, наділи почали зменшуватися, і у 1912 році вони не перевищували більше 2 десятин на чоловічу душу. Нерідко ділянки знаходилися в різних місцях, від чого утруднювався і обробіток їх, зменшувалася врожайність. Та навіть таку мізерну ділянку землі селяни не завжди вміли обробити як слід. Підтвердженням цього може бути лист жителя Бердянського, повіту І. Т. Сопіна: «Як бути?... Землі з кожним роком стає менше, земля дорожчає, з кращим обро бітком не знайомі, насіння хорошого взяти немає звідки. Як краще обробляти землю не знаю, та й навчатися немає в кого. З іншими галузями сільського господарства не знайомий. Кредитів немає. Та хто ж може допомогти нам, трудівникам, вийти з цього загрозливого і невмолимого становища?».

Бідність і труднощі переселенців посилив і великий неурожай хлібів і трав у 1862 році. Щоб полегшити участь переселенців, уряд виділив їм по одній мірі хліба на душу на місяць. Важко відбилася на людях і лихоманка, яка поширювалася в селах, розташованих вздовж річок. Але не мізерною допомогою уряду існували новоприбулі, а важкою і наполегливою працею. Незамінними, кращими помічниками були у їх житті коні та корови.

З першого ж року поселення у Дмитрів ці було волосне управління. Крім Дмитрівки, до волості увійшли села Новопавлівка, Лозанівка (Партизани), Нововасилівка і Новотроїцьке. У такому складі волость діяла до 1893 року, а відтоді збільшилася  за рахунок приєднання до неї Борисівки, Миколаївського (Луначарське), Троян, Тоді ж з волості відділилося село Нозотроїцьке, а село Новопавлівка перетворилось у самостійну волость.

Першим земським начальником Дмитрівської волості був М. І. Чепега, затим Є. Г. Гвоздиков, а з 1898 року І. П. Дувін. В Дмитрівці знаходилася амбулаторія, де працювали земський лікар та акушерка. Тут же були розташовані земська поштова станція, волосний суд, ощадна каса, церква, школа, лавки. Зерно поселян переробляли на муку 10 вітряків, а також паровий млин, де мололося до 180 тисяч пудів зерна в рік.

Цікаво, що у Дмитрівці, крім однієї казенної винної лавки, не було ні трактирів, ні пивнушок. Вони були заборонені на прохання місцевого сільського товариства. Для закупівельників зерна на базарній площі були розташовані п'ять конторок.

На 1 січня 1911 року в Дмитрівці в 560 дворах проживало 2106 чоловіків і 1942 жінки. Був у цьоіму селі і пожежний обоз. Але, незважаючи на це, у 1896— 1905 роках у Дмитрівці зареєстровано 22 пожежі, в яких постраждала 41 будівля.

Волості належао 35601 десятина надільних земель. Полями волості проходили поштові дороги, які з'єднували Бердянськ, Ногайськ, Мелітополь і Маріуполь.

У літолису Дмитрівської волості значиться і день 1 листопада 1909 року, коли цар приймав у Лівадії делегацію від усієї Таврійської губернії. У складі делегації брав участь і селянин з села Дмитрівка П. І. Ша повалов. Цар розпорядився вважати прибулих гостями його величності, і витрати, пов'язані з перебуванням їх, віднести за рахунок імператорського двору.

Жителі Дмитрівської волості не лише вміли працювати, торгувати на базарах, розважатися. Вони були гарячими патріотами своєї Батьківщини.  Під час війни Росії з Японією у багатьох поселеннях волості виготовляли речі для фронту, у  тому числі і білизну. Її направляли через Бердянське відділення Червоного Хреста туди, де на смерть стояли їх співвітчизники. Жертвували селяни хліб, сало. Крім того, їз своїх заощаджень волость відправила більше 3,5 тисячі карбованців.

У передреволюційний час у Бердянському повіті існувало правління спілки земських  службовців. Метою спілки було пропагувати свободу совісті, особистості, зборів, страйків тощо. Спілку очолив лікар І. Л. Пельков із Дмитрівки. До спілки запрошувалися вчителі, лікарі, фельшери. 26 квітня 1904 року дмитрівський волосний старшина доносив приставу першого стану Бердянського повіту: «...після проїзду земської пошти у волосне правління у збудженому стані з листом в руках заявився учитель земської школи Т. Р. Андреєв... просив мене листа терміново знищити, бо він політичного характеру і озоглавлено «війна проти війни», і що він спрямований проти уряду».
Ось такі короткі фрагменти утворення Дмитрівської волості.

О.   ТРЕТЯКОВ, краєзнавець