Холодний чай

П’ю чай на кухні,а він падло не гріє.Обіймаю руками чашку,а кераміка тверда і пуста.Що ти намагаєшся вижати з неї?Не муч ту чашку,постав на стіл і заспокойся.Вона тебе не врятує.
 Таки дійшла до межі.Коли повертаєшся додому - пусто. Коли ночами ти чуєш голос всередині – такий нудний і знайомий(свій власний)- і тобі вже нема про що з собою поговорити,ти вже давно для себе все вирішила,всі питання розгадала,ти дійшла до краю, дівчинко.Пора розповідати вже казки комусь, а не розважати ними саму себе.

Ти ненавидиш себе за те, що ти зараз пишеш.Ти ненавидиш себе за банальні думки.Але ти просто недавно зрозуміла, що саме цього так не вистачає у твоєму житті - чортової здорової банальності.
Хочеться вертатись додому в теплу постіль .Саме в теплу,нагрітою чиїмось тілом. Притулитись до широкої спини і сплести ноги.Відчувати, як б'ється чиєсь серце.Шепотіти на вухо різні дурниці,сміятись в унісон.

Банальності.Вибачте за банальності.Але їх так не вистачає.

Пані «оригінальність»,я тобою натішилась,іди з миром до когось іншого.Натішилась вітром у волоссі і в голові.
Тепер я хочу тепла.