То що ж то смерть?

То що ж то – смерть?
                Полишена надія.
Болючий розсип серця
                серед зір.
Пустеля темна.
                Туга світом білим.
Здіймання вверх
                в лункий крижаний вир.
Ми будем там,
                крізь снів химерні мрії,
Страждаючи,
               крізь втрати, розпач, біль,
Ми йдем туди,
                до відповідей вірних,
Метелики -
                до спалень у вогні.
Покутуєм,
                втрачаєм смертне тіло,
Кохаючи,
                долаєм знову смерть.
І кожен день
                дарує нову силу,
Йдучи у смерть,
                долаємо себе.
Бо є душа
                безсмертна, неподільна,
Бо є вогонь,
                що вічно не згаса,
Паланням серця
                ми стаємо вільні,
Любов;ю відчиняєм небеса.
І це є смерть,
                як зиму літо змінить,
Як ніч зміняє день
                і теж мина,
І тільки смерть
              витворює невпинно
                просвітленого ангела із нас.