Надвечір засріблиться сніг,
У світлі враз засяє,
Під поступом дівочих ніг
Зарипає, заграє.
Уперше в цілому житті
Смак смерті я вже знаю,
Бо ми щасливими були,
Бо, люблячи, літали,
Бо то все зникло, як цей сніг,
Що на губах розтанув.
Яким там світлом повен світ,
Той Всесвіт за печаллю?
І знову серце полетить
У прірву розставання...
Яскрава згадка,
свіжий біль,
І котрий раз, востаннє,
Приснишся грішному мені
До жаху на світанні...
Надвечiр засрiблиться снiг...
© Copyright: Борис Смыковский, 2015
Свидетельство о публикации №215012500661
Свидетельство о публикации №215012500661
Рецензии