Природоохранная пропаганда земств

100 Збірник наукових праць / Харк. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди
УДК 94.001.73 (47+57)«18/19»
Н.В. Путря
РОЗВИТОК В РОСІЙСЬКІЙ ІМПЕРІЇ
ЗЕМСЬКОЇ ПРИРОДООХОРОННОЇ ПРОПАГАНДИ
У ДРУГІЙ ПОЛОВИНІ XIX – НА ПОЧАТКУ XX СТОЛІТТЯ
Стаття присвячена визначенню ролі й місцю органів земського самоврядування в становленні та розвитку
в земських губерніях Російської імперії широкої системи охорони навколишнього середовища й раціонального
використання місцевих природних ресурсів. Основна увага приділяється дослідженню виникненню та розвитку
в Російській імперії системи земської природоохоронної пропаганди впродовж другої половини ХІХ – початку
ХХ ст. та ефективності її впливу на російське суспільство. Аналізуються особливості процесу розвитку зем-
ської екологічної історії Російській імперії, що дає змогу ретельніше дослідити загальну історію Росії та
України.
Ключові слова: земство, екологічна історія, природоохоронна пропаганда, російське суспільство, природні
ресурси, охорона навколишнього середовища.
Статья посвящена определению роли и места органов земского самоуправления в становлении и развитии в
земских губерниях Российской империи широкой системы охраны окружающей среды и рационального исполь-
зования местных природных ресурсов. Основное внимание отводится исследованию возникновения и развитию
в Российской империи системы земской природоохранной пропаганды во второй половине ХІХ - начала ХХ века
и эффективности ее влияния на российское общество. Анализируются особенности процесса развития зем-
ской экологической истории Российской империи, которая дает возможность более тщательно исследовать
общую историю России и Украины.
Ключевые слова: земство, экологическая история, природоохранная пропаганда, русское общество, при-
родные ресурсы, охрана окружающей среды.
The article is devoted to defining the role and place of the provincial government in the establishment and development
of zemstvo’s provinces of the Russian Empire-wide system of environmental protection and rational use of local
natural resources. Focuses on the study of the origin and development of the Russian Empire system Zemsky environmental
propaganda аt the second half of the 19-th century – the beginning of the 20-th century and the effectiveness of its
impact on Russian society. Studied documentary sources allow you to speak confidently about high efficiency in the
field of environmental education and environmental advocacy conducted by staff and volunteers of the zemstva. During
this period there was an effective system of environmental propaganda among the local population and the younger
generation, achieved significant practical results in the protection of natural resources created a large network of environmental
objects, a constructive dialogue with the state authorities. In the study believed that in the industrial era,
neither the government nor the public Association were not able to solve any of the serious environmental problem
without mass support Council as the main body of the national government in the Russian Empire.
Key words: Zemstvo, environmental history, environmental advocacy, Russian society, natural resources, environmental
protection.
Постановка проблеми. Актуальність
цього дослідження визначається значною
роллю природоохоронної пропаганди в ді-
яльності земств Російської імперії як осно-
вний напрямок її діяльності в екологічній
сфері, а також недосконалістю розробки
цієї проблеми як в українській, так й в ро-
сійській історичній науці. Без вивчення
історичного досвіду природоохоронної
пропаганди земств у другій половині ХІХ
– на початку ХХ ст. та без визначення
форм, напрямків, масштабів та ефективно-
сті цієї діяльності неможливо зрозуміти в
усій повноті, різноманітності та складності
загальний історичний розвиток як Росії,
так і України. Екологічні питання стали не
лише питаннями сьогодення, але й майбу-
тнього ; від їх рішення залежать умови, в
яких будуть жити наступні покоління
українців. Обрана тема відповідає вимогам
вітчизняної історичної науки щодо карди-
нального оновлення й поглиблення розро-
бки світової екологічної історії ; нового,
одного з самих молодих й перспективних
напрямків сучасних історичних дослі-
джень, яке в останні роки стало швидко
розвиватися в Україні. Авторка розглядає
екологічну історію як новаторський інте-
лектуальний напрям, покликаний розши-
рити границі розуміння як ролі природи в
розвитку людської цивілізації, так і місця
та ролі регіональної влади в збереженні
Серія «Історія та географія». – Харків, 2014. – Вип. 51 101
природного середовища на нашій планеті.
Аналіз актуальних досліджень. Біль-
шість таких науковців як О.В. Винаградов
[1], Л.О. Гаврилюк [2], Г.О. Герасименко
[4], Н.І. Горлова [6], І.П. Іваницький [13],
Г. Львов, Т. Полнер [15], Н.А. Нікишин
[16], Є. Чиняєва, Ю. Голіцин [20] та інших
досліджували означену тему в контексті
вивчення історії земств Російській імперії.
Але значна кількість документальних ма-
теріалів з екологічної історії земств й досі
залишаються не опублікованими чи надру-
ковані у виданнях, які недоступні широко-
му загалу. Це певною мірою ускладнює
дослідження процесу виникнення в Росій-
ській імперії системи земської природоо-
хоронної пропаганди та її розвиток у дру-
гій половині ХІХ – початку ХХ ст.
Мета статті – вивчити місце земств в
процес становлення популяризації еколо-
гічних знань серед населення Російської
імперії, довести об'єктивність цього проце-
су, його взаємозв'язок з важливими соціа-
льно-економічними та соціальними за-
вданнями, які вирішувалися земствами на
кожному конкретному етапі історичного
розвитку Російської імперії. Тема статті
цілком відповідає національним програ-
мам і планам по оптимізації екологічної
політики Української держави, тому що в
сучасних умовах екологічні проблеми за-
йняли істотне місце серед глобальних про-
блем.
Виклад основного матеріалу. Друга
половина XIX - початок XX ст. – складний
і суперечливий період в історії Росії. В цей
час основні напрямки вирішення протиріч
між процесами економічного розвитку су-
спільства й збереження, відновлення й по-
ліпшення стану навколишнього природно-
го середовища органи земського самовря-
дування вбачали в гармонізації економіч-
них, соціальних, екологічного аспектів їх
розвитку. Ефективна реалізація зазначених
завдань була поставлена в безпосередню
залежність від удосконалювання системи
взаємин людини, суспільства й природного
середовища на місцевому рівні. Останнє
стало основою практичного забезпечення
формування екологічної культури насе-
лення, формування такої свідомості й по-
водження, які не допускало безвідповіда-
льності у відношенні навколишнього при-
родного середовища й нанесення їй шкоди,
дозволяло здійснити принцип пріоритет-
ності збереження природного середовища
над рішенням народногосподарських за-
вдань, стимулювало місцевих селян вихо-
дити з позицій екологічної доцільності.
Земські діячі вважали, що правильна пос-
тановка справи охорони природи буде тоді
давати ефект, коли ідею охорони природи
засвоїть все населення імперії й ця ідея пе-
рестане бути досягненням тільки вчених.
На початку ХХ ст. ідею посилення охоро-
ни природи почала пропагувати наукова
громадськість Російської імперії. В 1909 р.
була утворена Природоохоронна комісія
при Російському географічному товаристві
[7, с. 115-121; 12, с.316-318].
Різні форми земської природоохоронної
пропаганди та екологічної просвіти реалі-
зувалися при цілком певних умовах і вима-
гали створення відповідної інфраструкту-
ри. Перші спеціалізовані підрозділи, що
займаються еколого-просвітницькою дія-
льністю, були створені в Рязанській, Воло-
годській, Орловській та інших губерніях.
До 1914 р. вони були сформовані вже в 220
губернських і повітових земствах і нарахо-
вували у своєму складі понад 450 фахівців
з екологічної просвіти [19, с.162; 10, с.
390]. Часто вони були оснащені методич-
ними й інформаційними матеріалами, на-
вчальними посібниками й тісно співробіт-
ничають із місцевою науковою й природо-
охоронною громадськістю. екологічній
освіті [9, 120-126; 11, с.26-27].
У другої половини XIX - початку XX ст.
в Російській імперії сформувалися три рів-
ноцінних напрямки в земській природоо-
хоронній пропаганді та екологічній просві-
ті: природоохоронне, науково-дослідне та
еколого-просвітницьке. Земська природоо-
хоронна пропаганда включала широке ко-
ло питань: ознайомлення сільських вироб-
ників з новаціями агрономії, організація
екскурсій, виставок, видання та розповсю-
дження сільськогосподарської природоо-
хоронної літератури тощо. Для проведення
агропропаганди земцями влаштовувалися
бесіди, лекції, консультації, конкурси на
кращу організацію охорони лісів та веден-
ня лісного господарства, організовувалися
102 Збірник наукових праць / Харк. нац. пед. ун-т імені Г. С. Сковороди
взірцеві господарства, виставки новітніх
технологій боротьби з ерозією ґрунтів,
знарядь сільськогосподарської праці, кра-
щих сортів рослин тощо [3, с.33; 1, с.130].
Результати діяльності земських установ
Російської імперії у 1864 – 1918 роках пе-
реконливо свідчать, що їх важливою зага-
льною метою було підвищення серед міс-
цевого населення рівня екологічної куль-
тури й природоохоронного знання, адеква-
тного сприйняття природи, знайомство з
народними традиціями й звичаями, пов'я-
заними з охороною навколишнього сере-
довища, підготовка професійних кадрів та
ін. Саме завдяки органам земського самов-
рядування в багатьох губерніях, повітах,
волостях, селах Російської імперії в зазна-
чений період чимало робилося для пропа-
ганди охорони природи, у першу чергу для
пропаганди охорони лісу, тварин і птахів.
Прикладом активної участі земства в про-
паганді охорони лісу може служити блис-
куча пропагандистська кампанія по органі-
зації нового народного свята ; Дня дере-
вонасадження [8, с.228-230; 5, с.36-38].
Реалізація основних напрямів природо-
охоронної діяльності російських земств
була пов’язана з їх позицією відносно по-
ширенню екологічних знань серед місце-
вого населення. Необхідність цього стала
настільки очевидною, що це питання по-
рушувалось вже на перших земських збо-
рах у багатьох губерніях. Екологічному
вихованню населення, яке намагалися пос-
тійно проводити губернські та повітові
земські управи, належала важлива роль у
збереженні й розвитку народної охорони
природи Російської імперії. У процесі еко-
логічної освіти й виховання відбувалося
накопичення, відбір і фіксація у свідомості
й поведінки людини народного досвіду
охорони природи, формування системи
стійких зв'язків сьогодення з майбутнім,
усвідомлення непідвласних часу цінностей
надзвичайно рясної й прекрасної природи
Росії. Завдяки різноманітним земським
освітнім та виховним заходам історично
сформовані й засвоєні правила й норми
поводження місцевого населення стосовно
природи ставали стійкими стереотипами,
звичками, які не тільки швидко й точно
діяли, але й легко передавалися наступним
поколінням. У цьому змісті земська еколо-
гічна освіта і природоохоронна пропаганда
забезпечувала історичну наступність у ви-
користанні народного досвіду охорони
природи російських губерній, його безпе-
рервне відтворення та збагачення [14,
с.282; 17. с.48-50].
Одночасно земська природоохоронна
пропаганда була додатковою гарантією
перетворення народної охорони природно-
го середовища з академічної галузі науко-
вих знань в особливий світогляд, важливу
складову частину способу життя селян та
міщан, однієї зі сфер суспільної практики.
В кожній губернії Російської імперії орга-
ни земського самоврядування мали специ-
фічні можливості, що дозволяло сформу-
вати унікальне освітнє середовище для ро-
боти з населенням [18, с.30-33].
Висновки і перспективи подальших
досліджень. Вивчені документальні дже-
рела дозволяють впевнено говорити про
високу ефективність роботи в сфері еколо-
гічної просвіти й природоохоронної пропа-
ганди, що проводилася силами персоналу
та волонтерів земств у другій половини
ХІХ – початку ХХ ст. Була створена ефек-
тивна система природоохоронної пропага-
нда серед місцевого населення і підроста-
ючого покоління, досягнуті значні практи-
чні результати стосовно охорони природ-
них ресурсів, створена велика мережа при-
родоохоронних об’єктів, налагоджений
діалог з державною владою. Традиційні
напрями, незважаючи на опір деяких опо-
нентів, набирали силу й мали гарне майбу-
тнє, гармонізували роботу земства. Саме
земства сприяли тому, що активні грома-
дяни могли взяти на себе просвіту й інфо-
рмування інших, що може виявитися біль-
ше ефективним, чим просвіту й інформу-
вання з боку офіційних органів влади, вна-
слідок більше високого ступеня довіри на-
селення до громадян з їх середовища, ніж
до чиновників. Досвід екологічної історії
Росії свідче, що сучасна екологія Росії по-
кращиться лише тоді, коли органи місце-
вого самоврядування за допомогою еколо-
гічної освіти і виховання підтримають ріст
позитивних установок на екологічно чисте
споживання.
Серія «Історія та географія». – Харків, 2014. – Вип. 51 103
ЛІТЕРАТУРА
1. Винаградов А. В. Летопись зеленого инако-
мыслия или история Российского общественного
экологического движения / А.В. Винаградов // Ис-
пользование и охрана природных ресурсов в России.
; 2004. ; № 5.; С. 130.
2. Гаврилюк Л.О. Роль вчених у становленні і
розвитку природничих музеїв України (ХІХ – поч.
ХХ ст.) /Л.О. Гаврилюк // Історія України:
маловідомі імена, події, факти. – Київ-Донецьк,
2001. – С. 21-26.
3. Гаген В.А. Земство и общественные работы /
В.А. Гаген // Трудовая помощь. – 1905. – март. – С.
33.
4. Герасименко Г.А. Земское самоуправление в
России / Г.А. Герасименко. ; М.: Наука, 1990. ;
264 с.
5. Главное управление Земледелия и Землевладе-
ния. Справочные сведения о ходе землеустройства
и развитии агрономической помощи единоличным
владельцам. – СПб.: Типография В.Ф.Киршбаума,
1912. ; 63 с.
6. Горлова Н.І. До 90-річчя музею природи: про
природничо-історичний музей (нині екологічний
відділ Херсонського краєзнавчого музею). / Н.І. Гор-
лова // Ефір. ; 1996. ; 28 лютого; 3 березня.
7. Грубе Е. В. Покровительство животным /
Е.В. Грубе // Друг животных. ; 1910. ; № 5/6. ; С.
115-121.
8. Движение в лесном законодательстве // Рус-
ская мысль. ; 1892. ; № 10. ; С. 228-230.
9. Ежегодник Главного Управления Землеуст-
ройства и Земледелия по Департаменту Земледе-
лия. – СПб.: Тип. В. Кишбаума, 1911. ; 427 с.
10. Ежегодник народного труда / Под. ред. В.В.
Черняева. ; М.: Тип. И.Д. Сытина, 1898. ; 461с.
11. Журнал Совещания о нуждах лесного хозяй-
ства. ; СПб.: Тип. В.Киршбаума, 1912. – 128 с.
12. Земский ежегодник за 1898 год / Свод по-
становлений и др. данных из журналов земских
собраний сессии 1898 г., отчетов управ и прочих. –
СПб.: Тип. МВД, 1899. – 422 с.
13. Иваницкий И.П. Сельскохозяйственные му-
зеи крепостной России (1765-1861) / И.П. Иваниц-
кий // Очерки истории музейного дела в России. –
М.: 1960. ; Вып. 2. ; С. 59-65.
14. Итоги работы Главного управления земле-
устройства и земледелия. ; СПб.: Тип
В. Киршбаума, 1913. – 389 с.
15. Львов Г. Наше земство и 50 лет его работы
/ Г. Львов, Т. Полнер. – М.: Задруга, 1914. – 60 с.
16. Никишин Н.А. Развитие сети естественно-
исторических музеев РСФСР /Н.А. Никишин // Му-
зейная сеть и проблемы ее совершенствования на
современном этапе. ; М.: Наука, 1985. – С. 91-98.
17. Сборник правительственных распоряжений
по делам до земских учреждений, относящихся за
1890 – 1899 годы. – СПб.: Издание Хоз. Деп. МВД,
1900. ; 179 с.
18. Силантьев А. А. Народная школа в роли по-
пуляризатора идей природоохранения вообще и
охраны полезных для сельского хозяйства живот-
ных – в частности /А.А. Силантьев // Журнал ми-
нистерства народного просвещения. ; 1917. ; №
1. ; С. 30-33.
20. Статистический временник Российской им-
перии. ; СПб.: Тип. МВД, 1902. ; Вып. 35. – 201 с.




Путря Н. В.
Розвиток в Російській імперії земської природоохоронної пропаганди у другій половині ХІХ – на початку ХХ століття [Електронний ресурс] / Н. В. Путря // Збірник наукових праць [Харківського національного педагогічного університету імені Г. С. Сковороди]. Сер. : "Історія та географія" . - 2014. - Вип. 51. - С. 100-103. - Режим доступу: http://nbuv.gov.ua/j-pdf/znpkhnpu_ist_2014_51_17.pdf