Знов повертаюсь до столиці
Зі свого рідного села.
Все той же хлопець круглолиций,
Все та ж замучена душа.
Рюкзак на плечах, в капюшоні,
І P.O.D. в вухах кричить.
Я мов монах, що дзвонить в дзвони,
Та дзвоню в душі кожну мить.
І прагну всім я вам донести,
Що час летить від нас далеко.
Якщо не жити зараз чесно,
Не принесе вас знов лелека.
Не витрачайте дні дарма
Ви на тв та інтернети.
Бо далі стіни і пітьма.
Ще й менш чим 2 квадратних метра.
Душа злетить високо в небо.
Але душа ж то є не ви.
Ви лиш одна її пелюстка,
Яку візьми і відірви.
Один то крок в шляху додому,
Ну а для вас життя ти все.
І вибирати лиш самому,
Униз чи вверх цей крок піде.
Я той же хлопець і не знаю,
Униз чи вверх колись піду.
Але всім вам я все ж бажаю,
Побільше жити наяву...
Живи зараз
© Copyright: Владимир Мулярчук, 2015
Свидетельство о публикации №215013002236
Свидетельство о публикации №215013002236
Рецензии