Коли просте стає складним, кидай усе і втікай на природу. В гори іди, в ліси, у степи. До води веди коня свого, душу свою пропащу. Пийте її напувайте ся.
Ляж у траву горілиць. Настіж зіниці відкрий. Видиш блакить? А за нею безмір Всесвіту бачиш?
- Бачу...
- Дихай глибоко і повільно вдихай: чебреці, материнку, полин.Вставай, на луки іди до свого гнідого .
Тобі ще жити і жити...
108 -Просто про складне-
© Copyright: Валентин Лученко, 2015
Свидетельство о публикации №215013000721
Свидетельство о публикации №215013000721
Рецензии