Кривий танець

Підемо до кривого танцю
по омитій росою траві.
Обережно, майже ніжно,
змиваємо через босі ноги душевний бруд.
Не зачіпай іншого, не треба,
в твоєму розумі ще досі забагато всього,
навчися відкидати, твоє раціо тут недоречне.
Забитий танцем, проте не боляче,
Адже тут всі шукають чистоти для себе,
тільки для себе, тому все одно.
Звивайся ж бо!
Сухою водою погасимо холодний вогонь,
навіть у стані попелу він буде живим.
Навчися ж і ти у стані смерті
розсіятися у живому, дихай.
Химерні тіні танцю чіпляються за траву,
танцюємо тут не ми одні.
Вогонь ще не попіл, проте його різкі рухи не обпекли,
Руки богів-предків б'ють по землі, нерівномірно.
Заданий ритм не дасть збитися,
він хаотичний, в ньому чистота.
Полонене звільнилося, цільне розтрощене,
ми не будемо разом, але і поодинці не лишимось.
Все ще звиваємося у химерному танці.
Двічі померлі, тисячу разів живі,
тут є ми і наша сутність, а вона -
Велике і Бездоганне, таке трансцендентне.
Твій крик ніхто не почує, його поніс вітер,
Здавлений свист розсіявся,
ти всеціло у просторі, він - в тобі,
відтепер буде квінтесенція в нас,
ми ж бо - і є вона.